«Його талант безмежний і простий»: репортаж з книжкової полиці

Останні новини

Його життя було сповнене контрастами. Доля обдарувала його багатьма талантами

і багатьма бідами, що породило суперечливе ставлення до поета.

Вдивляємось у портрет письменника: задумливий погляд, в очах – відлуння тривог. «Молодий я, молодий, Повний сили та одваги. Гей, життя, виходь на бій, - Пожартуєм для розваги!»

Бій Тичини із життям був непростий, починаючи з дитинства. Народився 27 січня 1891 року в селі Піски на Чернігівщині. Був одним з 13 дітей у дяка Григорія Тичини.

Павло змалку був хворобливою дитиною. Хто міг би уявити, що цей хлопчик у майбутньому стане видатним поетом, академіком, знатиме 12 мов і перекладатиме з сорока – і це будуть далеко не всі його таланти.

У 1900 році 9-річний Павло, успішно пройшовши проби голосу, став співаком архієрейського хору при Троїцькому монастирі. Одночасно він навчався в Чернігівському духовному училищі.

Тичина мав досконалий музичний слух і грав на фортепіано, кларнеті, бандурі, гобої. До того ж добре малював: навчався у художній школі у Михайла Жука, а згодом навіть планував вступати до Петербурзької художньої академії.

Музиці та живопису своє життя Павло Тичина не присвятив. Однак любов і хист до цих видів мистецтва філігранно виявив у віршованому слові.

Уперше друком вийшов вірш Тичини "Ви знаєте, як липа шелестить" – 1912 року.

«Ви знаєте, як липа шелестить

У місячні весняні ночі? –

Кохана спить, кохана спить,

Піди збуди, цілуй їй очі,

Кохана спить...

Ви чули ж бо: так липа шелестить »

А ось першим виданням поезій стали знані "Сонячні кларнети". Далі світ побачили "Плуг", "Вітер з України", "Партія веде", "Чуття єдиної родини", "Сталь і ніжність" та інші.

Центральна бібліотека для дітей до 130-річчя від дня народження Павла Тичини пропонує читачам книжково-ілюстративну виставку «Його талант безмежний і простий». Виставка містить матеріали про життєвий і творчий шлях письменника, збірки творів Павла Тичини для дітей та юнацтва, видані у різні роки.

Як казав історик літератури Сергій Єфремов, Павло Григорович був "дивним мрійником з очима дитини і розумом філософа", "Тичину важко уложити в рамки одного якогось напрямку чи навіть школи. Він з тих, хто самі творять школи. Він наче випив увесь чар народної мови і вміє орудувати нею з великим смаком і майстерністю".

Справді його поезія вражає майстерністю художнього слова, мелодикою. Не дивно, що деякі вірші Тичини стали піснями. Його пейзажна лірика "малює" перед читачами неймовірні картини природи. Інтимна лірика напрочуд ніжна, трепетна, хвилююча, грає різнобарв'ям почуттів кохання – від захоплення до болю. Громадянська – доволі контрастна.

Ця поезія зворушує і багатьох сучасників, причому не тільки українців. "Тичиною дуже цікавляться за кордоном: у Польщі, Чехії, Великобританії, Німеччині, Франції. Це викликано появою сучасних цікавих перекладів його творів. Європа знову, після перекладу "Сонячних кларнетів" у 1920-х роках, почала відчувати мелодійність і своєрідність поезій Тичини, його геніальність і самобутність", – говорить правнучка поета Тетяна Сосновська.

Пориньмо у віршований світ Павла Тичини, відчуймо музику, фарби та глибину його слів!

Згадаймо уривки з поезій П.Тичини

• «Не дивися так привітно, Яблуневоцвітно. Стигнуть зорі, як пшениця: Буду я журиться»
• «Говори, говори, моя мила: Твоя мова – співучий стумок»
• «Немає мужності другої, Як не боятися життя»
• «Все можна виправдати Високою метою – Та тільки не порожнечу душі»
• «Радощі і чорну днину – Все я з вами розділю. Любите ви Україну? Я ще більш її люблю»
• «Де грози падають – Там райдуги встають»

Павло Тичина помер 16 вересня 1967 року в Києві. У його квартирі на вулиці Терещенківській діє фактично перший Літературно-меморіальний музей-квартира в Україні. Тут його велика бібліотека із понад 20 тис. книг. Час від часу тут лунає музика з роялю Тичини, звучать його поезії, на чаювання разом збираються представники творчої інтелігенції та відвідувачі. До того ж у музеї проходять невеликі виставки українських художників, що нагадує нам про захоплення Павла Григоровича мистецтвом.

"Радощі і чорну днину -

Все я з вами розділю.

Любите ви Україну?

Я ще більш її люблю"