Підсумки I етапу Всеукраїнського конкурсу «Творчі канікули»

Архипова Юлія, 12 років

Читачка бібліотеки-філії № 14

Номінація

"ПРИРОДА ДЖЕРЕЛО НАТХНЕННЯ ТА КРАСИ"

***

Жила-була дівчинка. Одного разу взимку, їдучи в тролейбусі зі школи, їй, як і всім дітям, захотілось щось намалювати на запітнілому вікні. Усі зазвичай малювали сердечка, сонечка, сніжинки, а їй захотілося намалювати якогось хлопчика. Вона намалювала хлопчика досить гарно. Потім тролейбус зупинився, і вона вийшла.

Вже на наступний день, збираючи зранку портфель, вона помітила, що в її портфелі щось ворушиться. Звісно, ви зараз подумаєте, що це якась миша залізла їй в портфель. Але ні, це був той самий хлопчик, якого вона намалювала в тролейбусі. Вона витягнула його з портфеля і почала питати:

- Ти хто? Як ти ожив? Я ж намалювала тебе на вікні тролейбуса?

На ці запитання маленький містер відповів, що все в цьому світі реально, все, про що ми думаємо, справджується і попросив взяти його з собою до школи.

Ідзьо Оксана, 14 років

Читачка бібліотеки-філії по роботі з дітьми №1

Номінация

«Так, я люблю Україну»

Батьківщині

Україно, рідна ненько,

Горем змучена віками.

Пам'ятаєш, кров лилася

Ріками, а не струмками?

....................................

Панували в лихоліття

Люто й страшно над тобою,

І текли роки й століття

Все кривавою Рікою.

................................

Убивали та не вбили

Ні тебе, ні рідну мову.

Ти із пилу оживала

Наче Фенікс знову й знову.

Оживала, чарувала

Світ увесь тим дивним цвітом,

Слава Лесі і Тараса

На тобі блакитним літом.

................................

Україно, край пісенний,

Чи ж без тебе можна жити?

Я клянусь тобі довіку

Вірно й віддано служити.

Бендасюк Аліна,11 років

Читачка бібліотеки-філії по роботі з дітьми № 1

Номінація

«Так, я люблю Україну»

Моє Євшан - зілля

Євшан - зілля... Воно п'янить, тривожить, збурює кров . Воно повертає в серця Батьківщину.

Чи можу я пронести крізь усе життя Україну у своїй душі, чи не зійду на криву стежку? Чи є у мене таке Євшан - зілля, яке допоможе у скрутну годину чи хвилину? Так воно у всьому, що мене оточує.

У які краї не закинула б мене доля, завжди буду відчувати запах чорнобривців під вікном моєї хати .

Ніколи не стихне у моїй пам'яті музика Великоднього дзвону і Різдвяної колядки.

Моїм Євшан - зіллям буде стежка, якою бігав до школи, ранкова роса на кетягах калини, пташиний щебет у саду, тремтяча кульбабка, що від подиху розлітається десятками "парашутиків"...

Смак цього Євшан-зілля - у солодкій Різдвяній куті, у цілющій силі свяченої Йорданської води, у шматку хліба на моєму столі.

А ще - у теплоті маминих долонь, у міцному потиску татової руки, у мудрому бабусиному погляді.

Моє Євшан-зілля - у кожній літері такого маленького, але такого рідного слова УКРАЇНА.

 Галагуза Анастасія, 12 років

Читачка бібліотеки-філії № 14

Номінація

«І в кожному з нас живе філософ»

***

Філософія життя - це погляд на події, це спосіб сприйняття, це стиль поведінки, це принцип самоусвідомлення. У кожної людини своя філософія життя.

Мій досвід філософії, втім, як і у більшості людей, пов'язаний з ранніми, ще дитячими спробами пошуків сенсу життя і бажанням подолати розумінням і свої страждання, і нещастя близьких.

Якось я задала татові дуже цінне запитання «в чому сенс життя», і я отримала відповідь, що для нього це я і що він повинен зробити все від нього можливе, щоб я стала гідною людиною, дати дорогу в майбутнє.

Козубаш Софія, 13 років

Читачка бібліотеки-філії № 3

Номінація

«Далі буде? Ні, «далі» - вже є!»...

Фанфік до книги

О. Лущевської «Найкращі друзі»

На крилах кохання

На екрані світилася позначка «нове повідомлення». Дівчина з трепетом відкрила мейл і почала читати:

Люба Ксеню!

До першого вересня залишилося два – чуєш! – два дні. Я успішно пройшов усі співбесіди й завтра прилітаю до України! Уяви собі, ми тепер два місяці вчитимемося разом, в одній школі.

Дуже дякую, що погодилися прихистити мене на цей час. Сподіваюся, це не завдасть вам великих клопотів. Чекаю нашої зустрічі!

Твій друг, Ерік.

P. S. Привіт зеленим папужкам передав!

Ой, як чудово! Нарешті приїде Ерік. Ксеня цього чекала ще відтоді, як вони попрощалися в аеропорті Києва. Уже два місяці пройшло, і от нарешті мрія збулася! Завтра прилетить її найкращий друг, і цілих два місяці вони разом будуть гуляти, вчитися, а, може, він і до танцювальної школи запишеться. Це буде класно!

Ксеня довго не могла заснути, а потім цілу ніч крутилася, переверталася з боку на бік, якісь дивні, страшні сни не давали їй спокою. Але ранок розвіяв негаразди минулої ночі.

Кіндратович Андріана, 14 років

Читачка бібліотеки-філії № 3

Номінація

«Знайомтесь – це ми!»

Трохи про грамотність

Всі люди мають бути грамотними. Ні, не в спеціальності, а в розмовній мові, в повсякденному житті. Звичайно, від того, що ми скажемо «полуниця», а не "клубніка", смак ягоди не зміниться, але пригадуєте рядки з пісні: «Можна бути хохлом, і не згіркне від того хлібина... Але хто колись небо прихилить до ваших могил, як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?»   .....

Страшенно дивно, коли люди кажуть, що знати українську мову потрібно лише журналістам, редакторам, філологам та іншим людям, професії яких пов'язані з мовою. Хіба хоч комусь сподобається, якби перекрутили його ім'я? А це та сама грамотність.  .............

То чому якось в інтернеті одна дівчинка-підліток написала, що говорити суржиком – це «прікольно»?

Чому більшість сучасних підлітків і молоді не надають аніякісінького значення вивченню і вдосконаленню української мови?

Чому незнайомий хлопець, з яким я випадково розговорилася в поїзді, сказав: «Я просто з Одеси, тому погано розмовляю українською»?

Чому товаришка моєї мами привезла з Харкова моїй молодшій сестрі російську дитячу книжечку в подарунок, бо у Харкові інакших немає? .....

Село під крилами літаків

Сонячного ранку я прокидаюсь, дивлюсь у вікно і бачу, як злітає у повітря білосніжний лайнер. З ним ніби поринають у небо мої мрії. Я тішусь, що можу спостерігати за польотом літаків, адже живу в селі Скнилів, що неподалік Львівського міжнародного аеропорту. Колись (перші згадки по Скнилів сягають понад 600-річної давнини) тут була заболочена та маловідома місцевість, яку називали Гнилів. Проте зараз тут – сучасне невеличке село. .......

Матюшева Таїсія, 11 років

Читачка бібліотеки-філії № 13

Номінація

"Так, я люблю Україну"

Я – людина, я – українець

Я – українець і є у мене право

На нашу землю горду й величаву,

На степ широкий і поля безкраї,

На вись небесну і красу у гаї.

Я – людина, живу в Україні,

Свою землю я люблю і нині.

Наш народ - найкращий, сильний та могутній.

За Батьківщину встане в свята і у будні.

Я - українець і є у мене право

На ніжну мову та свою державу.

На рідний прапор золотисто-синій,

На щастя бути у такій країні.

Я – українець і є у мене право

На вміння чути та й співати жваво.

І дух свободи наберу я в груди

Я – українець! Був ним, є і буду!

Петрушка Снніжана, 15 років

Читачка бібліотеки-філії № 8

Номінація

«Моя майбутня професія»

***

Я – дев'ятикласниця. Стою на порозі дорослого життя, яке одночасно і вабить, і тривожить. Мене, звичайно, хвилює питання: ким бути?, як знайти головну справу свого життя, щоб почувати себе задоволеною матеріально і морально, щоб приносити найбільшу користь людям, державі.

Іноді трапляється і так, що не ти обираєш професію, а вона обирає тебе. І мені здається, що таке трапилось зі мною.

Бібліотека – моє життя. .... Розумію, яка чудова буде у мене професія: робота, наповнена спілкуванням, постійним пізнанням нового, самовдосконаленням, накопиченням інформації, поринанням у прекрасне і цікаве. Робота у бібліотеці – велика школа життя, у якій постійно навчаєшся вдосконалювати уміння і книгознавця, і психолога, і «режисера - постановника», і менеджера, і консультанта мережі Інтернет.

Пономаренко Світлана, 12 років

Читачка центральної бібліотеки для дітей

Номінація

«Природа – джерело натхнення та краси»

Художниця-осінь

І ось уже до моєї вулиці завітала осінь. Вона непомітно підкралася з-за рогу будинку і одразу почала встановлювати свої порядки...Чарівниці-осені здалося все одноманітним, вона взяла свою палітру і чарівного пензля й ну розмальовувати все навкруги. Скільки різних кольорів! Мабуть, художниця – осінь, бігши, перечепилася і її палітра, вилетівши з рук, розбризкала фарби, змішавши їх у неймовірно красиві відтінки жовтого, червоного, зеленого, коричневого. Куди не глянеш – всюди завершено довершена картина: сідай та малюй! А можеш фотографувати! Можеш споглядати і всотувати цю неймовірну красу, створену природою! А можеш фантазувати!

Осінь – це ворота у світ фантазій та казки, але кожний має свій ключ до цих воріт...

Сидорак  Влада Мар’янівна, 12 років

Читачка бібліотеки-філії № 3

Номінація

«Далі буде? Ні, «далі» - вже є!»...

Продовження казки

"Русалонька"

Вас не цікавить, що сталось далі з усіма героями казок? Звичайно, ми читаємо щасливий кінець, але мені, до прикладу, дуже цікаво, що сталось з «Русалонькою», яка одружилась з прекрасним принцом Еріком.

Через рік після весілля у Еріка і Аріель народилася донька Мелоді. У цій частині з'являється інший негативний персонаж — Моргана. Це сестра Урсули, яка загинула в першій частині мультфільму. Щоб захистити юну Мелоді від поганих намірів Моргани, Ерік і Аріель вирішують, що вони не повинні ні слова говорити доньці про те, хто її мати і як вона (тобто Мелоді) пов'язана з морем. Для більшого ефекту вони наказують побудувати велику міцну стіну, що захищає замок від моря.

Третяк Марія, 17 років

Читачка бібліотеки філії № 5

Номінація

"Знайомтесь – це ми!"

"Привіт. Я розкажу вам про себе"

Народилась я в передостанній день літа – 30 серпня, який допоміг мені обрати ім'я,... Марією.

.......................................................................................................

Першою улюбленою книгою для мене стала книга Й. Ягелло «Кава з кардамоном». У головної героїні були деякі схожі проблеми, але вона їх вирішила, значить і я зможу.

Я вчуся бути життєрадісною, з легкістю долати всі труднощі і не бути залежною від думки чужих людей. І тепер єдине, через що дозволяю собі плакати, – це сумний сюжет книги. До речі, саме книги і спорт на даний момент займають особливе місце в моєму житті. Я знайшла натхнення для себе – це серія книг Люсі Мод-Монтгомері «Пригоди Енн». Від цієї рудоволосої дівчинки та масштабу її уяви я просто в захваті. На мою думку, вона є чудовим прикладом для дівчат і зможе багато чому їх навчити. Люблю своє життя і вдячна Долі за кожну прожиту ситуацію, бо погана вона чи хороша, та все ж чомусь навчила.

Хома Дарія, 12 років

Читачка бібліотеки-філії № 5

Номінація

"Безмежний світ моєї уяви"

Чарівна Квітка

Я озирнулася навколо, глибоко вдихнула і відкрила першу сторінку. З малюнка на мене дивилися величезні очі блакитного кольору - очі надзвичайно вродливої дівчинки. Поступово картинка довкола мене змінилася на іншу. Затих гамір, все попливло перед очима. І я незчулася, як опинилася у незнайомому місці. Навкруги росли неймовірної краси квіти, пахощі розносилися у всі сторони, весело щебетали пташки. Поруч сиділа та сама дівчинка, очі якої так збентежили мене. У неї було довге світле волосся, риси обличчя видавали в господині добру та чуйну людину. Одягнена вона була в гарне червоне плаття з блискучою застібкою. Здавалося, що дівчинка щиро зраділа мені:

- Ти хто? Звідки прибула?

Я обізвалася:

- Мене зовуть Даринка, я учениця 7-Д класу школи №22. А хто ти?

- Я дівчинка - Квіточка. Моя мама Весна-красна. Коли вона спускається до людей, все оживає, цвіте, природа прокидається, і люди стають щасливими.

Озарко Ангеліна, 11 років

Читачка бібліотеки-філії № 6

Номінація

«Далі буде? Ні, «далі» - вже є!»

Пригоди Бліанта

Цього дня прокинулась вдосвіта щаслива дружина Лара. Сонечко ще не встигло нагріти землю своїми ніжними промінчиками. День обіцяв бути прекрасним. Та, очевидно не виконав своєї обіцянки.

З великим здивуванням, Лара не виявила вдома свого чоловіка Бліанта. "Мабуть, вирішив зробити мені подарунок," – здогадалась вона.

Здогад Лари був правильним. Бліант вирушив по подарунок до міста своєї слави цілителя. У тому місті знаходилася майстерня, у якій виготовляли красиві скляні статуетки.

Потяг виїжджав саме тоді, коли Лара вкладалась спати. Та залишити дружину вдома без вістки Бліант не міг, тому написав записку.

"Люба Ларо,

Я поїхав провідати батьків. Залишитись мені потрібно буде на тиждень. Не сумуй без мене."