Слово про пісню, про народну мудрість

Культура України

Кажуть: пісня і мова — то душа народу. Не забувається-бо ласкаве рідне мамине обличчя, що схилялося над твоїм ліжечком, чується тиха колискова пісня, виринають з оо пам’яті вечірні сутінки і чарівний світ казки... І ти платиш любов’ю і вдячністю за те щастя батькам, наповнюєшся живлючим нектаром духовності, що веде свою ниточку з сивої прадавнини, передається, як найбільша цінність, від покоління до покоління.

І пісня, і казка, і потішка та приказка неминуче повертають нас до цілющих джерел землі, вчать берегів ти навколишній світ — нашу домівку, природу, черпати радість від сонця, квітів, лісу й поля, шанувати рід свій, його традиції, примножувати славу і здобутки батьків, усього народу.

Ти хочеш знати, як жили, про що мріяли твої предки — читай міфи, легенди, перекази, історичні пісні та думи. Ти любиш фантазувати, переноситися уявою в незвичайні світи — читай казки. Вони вчитимуть тебе любити добро і боротися з кривдою, злом. Бери на щастя у довгу життєву дорогу мудрість народну, заповідану нам дідами і прадідами. Бережи те багатство, бо стає його все менше, як чистих річок, як зелених галявин і синіх озер на землі. Пам’ятай, що народна творчість — це початки знань, людської вигадки й кмітливості. Обряди та звичаї людей різних континентів розкажуть про історичні традиції кожного народу, на яких пізніше формувалася їхня культура, література, мистецтво. Із фольклорних джерел ми зможемо дізнатися й краще зрозуміти особливості літочислення народів, їх вірувань, чому, наприклад, у зимових колядках співається про весняних ластівок, чому дерево у більшості народів вважається священним, чому люди плигали через вогонь під час святкування Купала, як служили народні інструменти, музика спілкуванню древніх, чому пісня має таку силу об’єднувати людей...

І ще багато-багато «чому» і «як».

Не було колись підручників і зошитів, тим більше радіо й телевізора. Та не було й такого племені, де батьки не прагнули б якомога раніше залучити дітей до всіх тих занять, якими самі володіли, передати уміння й досвід і, разом з тим, виховати почуття любові до старших, до природи, родових традицій. І все те здійснювалось за принципом: «роби, як я». Недарма збереглася й донині давня приповідка: які батьки — такі й діти.

У сучасному світі, насиченому технікою, інформацією, сум’яттям подій, як же важливо не загубити себе, свого дорогоцінного часу, своєї духовності, уміти відрізнити справжню цінність від хвилинної моди, оберегти себе від мікроба споживацтва й всеїдності. Серед тих духовних цінностей найдорожчі — мова і пісня.