Чарівні камінці

Культура України

Коли моя доня була маленька, вона якось спитала мене:

— А як з яйця виходять пташенята?

Поки я згадувала зоологію, вона сама й відповіла:

— Мабуть, яєчка — просто чарівні камінці. Зізнаюсь, я не стала її розчаровувати: чарівні, то й чарівні, так навіть цікавіше.

Але, уявіть собі, через кілька років я зустріла чоловіка, від якого дізналася, що не тільки моя дочка думала так про яєчка, а всі-всі наші пращури. Щоправда, було це тоді, коли люди й уявлення не мали про зоологію, та й не тільки про неї... Це було в ті далекі часи, які можна назвати дитинством людства.

Так от, чоловік цей вивчав усе, пов’язане з історією України, цікавився життям людей, які жили у нашому краї в давнину, їздив на розкопки.

Ви скажете: «А, він археолог!» Ні, не археолог. «Тоді історик!» І не історик. Він, уявіть собі, лікар. А ще — дослідник, а ще — художник, а ще — мандрівник, а ще... Ви вже здогадалися, що головне — він небайдужа, цікава до багатьох речей людина. Про таких кажуть — талановитий до життя. Їх не так мало на світі і, зрештою, кожен з вас може такою людиною стати. Так от, Ераст Володимирович Біняшевський цікавився і цікавиться багато чим, але найбільше — життям свого народу. І не просто цікавився, а намагався дізнатися якомога більше, їздив з археологами на розкопки, вивчав історію, мандрував. Років тридцять тому захопився писанками — розписними яєчками, почав їх збирати, вивчати, малювати. Оці гарні малюнки, які ви бачите зараз, зробив він — Ераст Володимирович, добрий лікар і художник. А чому він мандрівник? Дуже просто. Цілий рік Ераст Володимирович допомагає хворим, а навесні, коли пробуджується природа і на Україну приходить стародавнє, правічне свято Великдень (великий день пробудження природи), він вирушає у мандри. Ходить по горах і долах, заходить у сільця і села й скрізь питає: а чи немає у кого писанок? Чому саме на це свято, спитаєте? Бо так повелося з правіку: саме до цього свята люди розписують «чарівні камінці» — яєчка, після чого вони й стають писанками, чи галунками.

Але якщо ви думаєте, що художники малюють на яєчках, що їм заманеться, ви дуже помиляєтеся. У кожну рисочку, кружальце чи хрестик закладено особливий, таємний смисл: за допомогою цих знаків, які звуться тотемними, або знаками заклинання, наші пращури просили-заклинали своїх охоронців, помічників, допомогти їм вижити у повному небезпек світі. Жили ж вони не у містах і селах, а по лісах і горах, у хижках і печерах, і буря, повінь, завірюха, дикі звірі несли їм загибель.

Звичайно, багато хто з художників зараз уже не пам’ятає, що означають усі ті гачечки та загогулини, але кожен напевно знає, що відступати від традиційного малюнка не можна, бо так заповіла бабуся чи дідусь, які передали їм своє вміння. Отже, такі самі писанки, що ви бачите на малюнку, тримали в руках люди, котрі жили на нашій землі більше двох тисяч років тому.

От яке чудо доніс до нас з вами Ераст Володимирович! Він постарався передати всі відтінки кольорів, які вживали давні художники. А створити ту чи іншу фарбу, дати той чи той колір їм було ой як нелегко: колись же фарби були саморобні, і робили їх з кори та плодів дерев, трав і квітів. Природні фарби не дуже тривкі, з часом вицвітають. Так от, щоб побачити, якими вони були спочатку, Ераст Володимирович удавався до мікроскопа: у порах яєчка зберігався початковий колір. Що то небайдужа людина! І не лінива. А отже — щаслива. Недаремно ж кажуть, що ліниві та байдужі щасливими не бувають...

Думаю, ви вже роздивилися малюнки, намилувалися ними. Зауважили, що у різних куточках України яєчка розписують по-різному? На Київщині малюнок крупний, такий самий на Тернопільщині, Закарпатті. А на писанках Гуцульщини — дрібненький. Чому так? Достеменно не знає ніхто, але можна припустити, що гуцули просто намагалися помістити на яєчку якомога більше знаків заклинань...

А звернули увагу на розпис? Які назви! «Вазонок», «Круторогі», «Волове очко»... Гарно, правда? Так от, щоб ви знали: у кожній з цих назв закладений особливий, тотемний смисл. «Вазонок» — то символ Дерева Життя... «Волове очко» — тотем прадавнього бога Велеса, охоронця лісів, «Круторогі» — знак Сонця, що рухається по небу.

Отакі вони — «чарівні камінці». Прості й водночас незвичайні, як і багато що в нашому житті. Треба тільки вміти побачити.