Леся Українка

Культура України

Леся Українка

(25 лютого 1871 — 1 серпня 1913)

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася в місті Новоград-Волинському. Дитинство її минуло в селі Колодяжному на Волині.

Леся жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки... Вчителями її були мати — письменниця Олена Пчілка, батько — юрист Петро Антонович, книги і життя.

У сім'ї панувало художнє слово. Перекладали, писали твори, переказували історії, записували народні пісні та звичаї, декламували, дуже часто читали вголос.

У чотири роки Леся вже вміла читати. Улюбленими її книгами були фольклорні праці П. Чубинського, «Кобзар» Тараса Шевченка, твори Жуля Берна, Даніеля Дефо.

Жила сім'я Косачів на Волині. Дівчинку вражала бідність селян, селянських дітей, з якими вона дружила. Були вони неписьменні. Це дивувало малу Лесю, і вона вчила їх грамоти.

Чужий біль сприймала дівчинка як власний. Несправедливість, неправда її гнітили, обурювали. їй хотілося протестувати. Коли Лесі було 9 років, за революційну діяльність заарештовують її улюблену тьотю Елю. Страшенно тяжко вона пережила цю звістку і написала вірш «Надія»:

Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро,—
Там жити чи вмерти, мені все одно;
Поглянути ще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки...
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.

Це перший вірш Лесі.

Леся була музично обдарованою. Це помітив композитор М. В. Лисенко, з сім'єю якого дружили Косачі. Леся швидко переймала народні пісні, співала, записувала їх. Із захопленням вишивала, малювала. А в домашніх театральних виставах вона і виконавець, і режисер, і декоратор. Прислів'я, приказки, загадки чарували Лесю. їй легко давалися німецька й французька мови. Пізніше Леся вивчить грецьку і латинську, зможе спілкуватися англійською та італійською, глибоко зацікавиться європейською літературою, стародавньою і новою історією, перекладатиме українською мовою твори А. Міцкевича, Г. Гейне, В. Гюго, писатиме наукові статті.

У Лесі було двоє братів — Михайло і Микола і три сестри — Ольга, Оксана, Ізидора.

Для менших Леся була і вихователькою, і наставником, і вчителькою. Для сестри Ольги, наприклад, вона написала підручник «Стародавня історія східних народів». Він був надрукований.

Дуже любила Леся бувати на ярмарках, спостерігати народні свята й весілля. Взимку 1881 р. на святі Водохрещі Леся застудилася. З цього часу й починається її тяжка, виснажлива боротьба з хворобою.

Коли Лесі було 13 років, у неї назбиралося вже кілька віршів, і мати, порадившись з дочкою, добирає їй псевдонім Українка і публікує в журналі вірш «Конвалія». Відтоді і пішли по всьому світі прекрасні поезії, підписані цим гордим, ніжним і красивим ім'ям — Леся Українка.

Назвалася дочкою України в той час, коли в Російській імперії навіть слово Україна намагалися витравити з людської пам'яті, а нашу Батьківщину називали «Юго-Западным краєм», «Малороссией».

Леся вже знала, що українському слову доводиться боротися за виживання — діяв циркуляр міністра внутрішніх справ Валуєва, який не дозволяв друкувати українською мовою навчальні та науково-популярні книги. Діяв також царський указ про заборону ввозити з-за кордону в Україну українські книги, ставити українські п'єси.

Псевдонім Українка був своєрідним викликом існуючим порядкам.