Слово про поета (До 140 років від дня народження А.Малишка)

«Це був поет невичерпної творчої енергії, що била через край не лише у віршах, а й в усьому, щоб він не робив. Він жив так само, як творив. Творчість - шалена, одержима - була тим фокусом, в якому сходились усі промені його характеру... »

Л. Вишеславський

«Андрій Малишко пізнав справжню хорошу дружбу з поетами різних народів. І білоруси, і грузини, і російські поети перекладали його, виявляючи всю силу...»

М. Тихонов

«...Андрій, як то кажуть, вийшов з самого серця свого великого і безсмертного народу. Слухаєш його вірші, пісні і бачиш усю братню Україну з її безмежними степами...»

П. Бровка

«А був це син народу, ніби самою природою створений для пісні, для поезії. Поет глибоко сучасний, глибоко національний, а отже, і вселюдський!»

С. Крижанівський

«У зеленому саду нашої літератури поезія Андрія Малишка була й залишається однією з найбуйніших і наймальовничіших квітучих яблунь. Серед могутніх потоків, що впадають у безмежне море поезії, вона була й залишається однією з найглибших і наймудріших рік, що відбивають у своїх тонах неповторну красу його рідної України...»

М. Танк

«Андрій Малишко... Коли я думаю про нього, в моїй душі оживають чарівні струни його поезій, його ніжного і бентежного серця...»

П. Майборода

«Сурмач походів, співець життя, молодості, любові – такій він для нас, незабутній Андрій Малишко...»

О. Гончар

«В боях і походах виріс і змужнів його поетичний талант. Поет, що починав з жайворонкових пісень, заговорив голосом суворого воїна і мужа, став у битві поруч з народом, як його сурмач і заспівувач...»

Ю. Кобилецький

«Пісня про рушник» А.Малишка - це гідний пам'ятник Матері вкраїнський, який вдячний син звів на віки вічні».

Всеволод Неділько

«Він полетів, як метеорит, крізь вітри і роки й полишив в літературі, у нашій пам'яті яскравий слід»

С. Крижанівський

«Він – ота відкрита гарячінь, яка йде на тебе, яку можна зустріти на порозі рідної хати, яка йде з твого дитинства, з рук матері, з мозольних рук наших батьків, з рідної землі, з самого життя на землі.»

Іван Драч

«Він пройшов війну, був справжнім, відданим патріотом нашої Батьківщини, з якою його зв'язувала велика і безмежна любов. Саме творчість Андрія Малишка з його любов'ю до природи перейшла у народ, у пісні, у натхненне слово його, гаряче, пристрасне, яке з любов'ю ми читаємо, перечитуємо, співаємо.»

Василь Швець

«Він, як ніхто інший, вмів поляризувати навколо себе людей: біля нього були активні, шалені друзі, або недруги його. І це цікаво.»

Дмитро Павличко

«У Малишка було неймовірне ставлення до слова. Він так вживав звичайні слова, у таких незвичайних словосполученнях, що це вражало. «Ми підем, де трави похилі», «цвітуть небеса». Я завжди думав: звідки у Малишка таке чуття до слова, така велика ерудиція? Кілька років я жив з ним поряд і ми дружили. Мене вразило, скільки Малишко читає. Він скуповував у магазинах все нове, що тільки з'являлося, і одразу вночі читав прозу, філософські трактати. Якраз звідси в нього вироблялося оте величезне чуття слова, того, що він одержав від матері, від свого народу.»

Павло Загребельний

«Я радий, що мав щастя працювати з таким блискучим поетом. Ми легко працювали, розуміючи одне одного з півслова.»

Платон Майборода

«Ні в кого я не міг спостерігати такого повного злиття чистого, простого і поетичного, як у Андрія Малишка. В якому розумінні? А в тому, що він звичайні людські якості, явища життя, стосунків умів переводити на мову поетичних образів. Так я цього ні в кого не спостерігав.»

Георгій Майборода

«Одні зникають з життя тому, що їх просто руйнують хвороби, другі ж згорають, як бійці в атаках, падають спалені на тяжких безнастанних вогнях своєї праці і творчості. Таким мені уявляється Малишко...Людина полум'яного темпераменту, творчого шаленства, він згорів дочасно, упав на півшляху, полишивши нам золоті розсипи своїх поезій, нев'янучу красу своїх пісень.»

Олесь Гончар

«Малишко багато читав, його знання були енциклопедичними. Одного разу ми почали літературну гру, де треба було пригадати імена визначних діячів минулих століть. Андрій Самійлович буквально приголомшив нас своїми знаннями. Поет міг без кінця читати напам'ять вірші класиків і сучасних поетів, тонко аналізуючи і розбираючи достоїнства віршів.»

Сергій Григорів

«Я пригадую, як мене вразив один Малишків рядок «Ріки грають, як густа струна.» Скільки епітетів до слова струна! У слабших поетів вона срібна, дзвінка. У сильніших вона може бути малинова, зелена, синя, всіляка може бути. Але у Малишка вона густа. Оцей звукопис «густа струна», це мене вразило, і я почув музику, музику незвичайну.»

Дмитро Павличко

«Від пісні, від звичайної розмови, від гарячого земного життя йде Малишкова поезія, тому так пахнуть чебрецем, полином, м'ятою, степом, Дніпром, квітучим вишневим садом його вірші.»

Максим Рильський

«Малишкова творчість – це гарячий полудень віку, де видно наш народ у силі й славі будівничого, воїна-визволителя, прокладача нової дороги.»

Дмитро Павличко

«Андрій Малишко гуманний як людина, твердо цілеспрямований як поет, музикальний і барвистий у передачі найрізноманітніших почуттів, явищ... »

М. Грибачов