Як торгували в давнину?

Цікавинки звідусіль

Те, що ми зараз швидко й просто можемо придбати за гроші, в давні часи доводилося вимінювати, приміром, так, як ви вимінюєте один в одного марки. Спершу обмінювалися товарами лише люди одного племені. Але згодом народи Землі збагнули, що на світі є багато різних товарів і почали мінятися так: плем’я з племенем, місто з містом, країна з країною...

Але чим більше ставало товарів — і місцевих, і привезених здалеку — тим важче було мінятися. Спробуй лишень визначити, за що скільки давати? Отоді-то люди й дійшли висновку, що треба обрати якийсь товар за міру і вимінювати на нього всі інші. Цей товар допомагав оцінити будь-який інший і полегшував обмін. Що ж то за товар — міра всіх товарів? Ні, він був не один. У народів-мисливців, скажімо, це були шкури, у хліборобів — хліб. Сліди епохи, коли шкури правили за гроші, лишилися в мові деяких народів. По-естонськи «раха» — гроші, а споріднене лапландське слово означає «шкура». Ще зовсім недавно, за часів Джека Лондона, шкури були мірою обміну на Алясці.

Людина пізнає все те, що її оточує, з допомогою порівнянь. Якщо хочуть завважити про щось дуже мале, то кажуть: «як крапля в морі». Уява допомагає порівняти мізерність краплі з величезним морем. Про дуже високу людину жартома мовлять: «Довга, як жердина»; про Огрядну: «Гладка, як грубка». Звичайно, такі порівняння не дають точного уявлення про величину предмета. Але й тоді, коли необхідно визначити розмір числом, без порівнянь не обійтись. Наприклад, ми хочемо знати відстань від дому до школи. Цю відстань можна порівняти з довжиною кроку: шістсот, вісімсот, тисяча кроків...

Приблизно так люди визначали вартість того чи іншого товару, порівнюючи його з одним певним. Нехай це буде вівця. Тоді й вівця дорівнює одній рибальській сітці, або одній бичачій шкурі, або двом сокирам, або чотирьом глиняним горщикам і т. д. Отакі товари і були першими грішми. З їхньою появою звичайний обмін перетворився на купівлю-продаж: вартість будь-якого товару визначали грішми і називали ціною.