Сліди на снігу

Віконце у природу

«Стежка в лісі — найцікавіша книга, яку мені доводилося читати». Це сказав Михайло Пришвін. На лісових стежках особливо запам’ятовуються зустрічі з різними тваринами. Правда, пернаті, чотириногі та інші жителі лісу на очі людям попадаються не часто. Навіть якщо людина йде обережно, тварини відчувають її присутність значно раніше, ніж вона їх побачить або почує. Нічого дивного в цьому немає. Просто у тварин гостріший слух, а у деяких і зір кращий, ніж у людей. Лось, наприклад, чує людину за кілометр. Лисиця писк миші здатна почути за двісті п’ятдесят метрів. Птахи бачать у п’ять — сім разів краще за людину. Але якщо самих тварин побачити не так просто, то сліди їхні можна зустріти на кожному кроці.

Звірині й пташині сліди в лісі найкраще видно зимою. Про те, кому вони належать, говорять їх форма, розміри. Сліди копит, схожі на сліди свійської худоби, залишають зубри, лосі, олені, кабани. Слід лисиці подібний до сліду собаки. Слід вовка виглядає як рівний ланцюжок, він теж схожий на собачий, тільки значно більший, відбитки лап завширшки до чотирнадцяти сантиметрів. Дворядна доріжка належить дрібним тваринкам — мишам, полівкам. Якщо звір іде — проміжки між відбитками лап однакові, коли біжить — з’являються групи відбитків, а проміжки між ними тим більші, чим швидше звір біжить. У багатьох тварин задні лапи попадають у слід передніх — сліди лягають парами. Заєць задні лапи викидає наперед. Якщо роздивлятись його сліди, то видно більші відбитки задніх лап і менші — передніх. На поверхню снігу часто вибирається кріт, його слід — канавка.

Птахи залишають на снігу чотирипалі (три пальці вперед, один назад), або трипалі сліди (слід заднього пальця помітний не завжди). Дрібні птахи пересуваються стрибками. Крупні й водоплавні птахи ходять, тому відбитки лап у них поодинокі, а парні тільки тоді, коли вони стоять або відштовхуються лапами, щоб злетіти. На відбитках лап качок і гусей помітні плавальні перетинки. Слід сороки можна впізнати по довгому задньому пальцю, а в який бік вона полетіла, можна здогадатись за такою ознакою: якщо лапами сорока відштовхнулася вліво, значить, полетіла вона праворуч і навпаки.

Свіжі сліди чітко відбиті, мають гострі краї заглибин, вони особливо виразні на неглибокому снігові під час відлиги. Коли ж мороз — сліди нечіткі, важко часом навіть встановитити, кому вони належать.

В який бік пішла тварина, визначають так: з того боку, звідки тварина прийшла, перед відбитками лапи чи копита тягнеться смужка вдавленого снігу, поступово смужка поглиблюється і переходить у відбиток. Витягаючи ногу, звір залишає коротку боріздку з викинутими грудочками снігу.