Житла звірів

Віконце у природу

Коли довго ходиш лісом, неодмінно натрапиш то на дупло, то на нірку чи нору, а в Карпатах, може, навіть і на ведмежий барліг.

Житла потрібні звірові й на випадок негоди, і для захисту від хижаків, і щоб вивести потомство, і щоб десь перепочити.

Найпоширеніше звірине помешкання — нора. Величезні лабіринти споруджують, наприклад, під землею борсуки. Попервах їхня нора має вигляд невеликого тунелю, що закінчується гніздом. Але минають роки, десятки й навіть сотні років, і наступні покоління борсуків поглиблюють та розгалужують своє житло, перетворюють його у справжнє підземне місто. В таких «містах» живе подекуди ціла колонія борсуків, по 2—3 родини. Вони знайомі між собою, ходять один до одного в гості, спілкуються.

Селиться борсук там, де сухіше, — на південному схилі гори чи яру, в мішаних лісах і перелісках, у порослих кущами балках та яругах, між кам’яними брилами скель. Обжиті нори мають два-три поверхи, кілька входів-виходів, вентиляцію, віднірки-закутки, тут — і комори, і спальні, і їдальні, і дитячі кімнати, і пункти особистої гігієни. На своїй мисливській ділянці борсук робить тимчасові, простіші нори, а в кінці листопада — на початку грудня борсуки забивають входи в нору листям, травою, мохом і залягають у зимовий сон.

Риють власні або займають чужі нори лисиці, тхори, горностаї, ласки, норки, видри, дрібні гризуни. Ондатри і бобри також живуть в норах. Однак там, де у річок, озер і ставків береги низькі й заболочені,

будують хатки. Ця конусоподібна споруда, складена у ондатр з дрібно нагризеного очерету, осоки та інших водяних рослин, у бобрів — з недогризків гілок, трави, водоростей, мулу. Всередині хатки в житловій камері є вихід під воду.

Кулеподібні гнізда з дрібних гілочок, смужок лика, стебел трав споруджують білки, вовчки, деякі гризуни. Селяться вони також в дуплах, в шпаківнях, часом використовують старі гнізда ворон, сорок. Білки мають по кілька гнізд, змінюють їх при потребі, зокрема через комах.

Куниця постійного житла-дупла тримається тільки тоді, коли виводить малят. Увесь інший час вона блукає лісом, відпочиває там, де застане її день.

Лосі, олені, косулі, зайці постійних сховищ не споруджують, відпочивають на землі, на снігу. Кілька разів підряд одне й те ж лігво можуть використовувати дикі свині. Щоб його влаштувати, вони розпушують лісову підстилку, нагортають хмиз, листя, траву і вмощуються в центрі спорудженої купи.

Самиці перед опоросом влаштовують іноді закриті лігва висотою до 1,5—2 м і діаметром 2—3 м, з боковим входом. Вони сплять там з поросятами. Малі лежать щільно, гріються одне біля одного, крайні час від часу пробираються всередину.

У найглухіших куточках Карпат, в хащах, під вивернутим деревом, поваленим стовбуром, старим пнем, під скелею, просто в густому молодняку влаштовує барліг ведмідь, вистеляє його гілками смереки та ялиці, мохом, листям. Вхід до барлогу він закриває верхівками молодих дерев, які нахиляє або обламує. Зимою в занесеному снігом барлогу видно тільки невелику віддушину, що утворюється в снігу від дихання звіра.

Ідучи лісом, не слід виявляти надмірної цікавості, заглядати без потреби в різні потаємні місця — в дупла, печерки, гущавину. Хтось там, напевно, живе, затаївся, приготувався дати відсіч кожному, хто вторгнеться на його територію...