Голоси тварин

Віконце у природу

У казках тварини розмовляють. А як насправді? Є в них мова чи нема? Про що свідчать їхні вигуки, звуки?

Тварини спілкуються між собою за допомогою запахів, рухів тіла, голосу. У них, таким чином, не одна, а ніби три мови. Голос мають не тільки звірі та птахи, а й амфібії, риби, комахи.

Від народження кожна тварина володіє певною кількістю звуків. їх розуміють інші тварини і так чи інакше відповідають на звертання.

Голос виражає емоційний стан, попереджає про небезпеку, допомагає тваринам розпізнати одне одного. З допомогою звуків тварини вітаються, сповіщають про знайдену поживу, подають сигнал тривоги, відлякують ворогів, висловлюють почуття — лють, переляк, задоволення. Голос дозволяє їм спілкуватись в повній темряві або на великій відстані, навіть тоді, коли бачити «співрозмовника» вони не можуть.

Тваринна мова дуже виразна. Це переважно вигуки типу: «Увага!», «Стережись!», «Рятуйся!», «Забирайся геть!». Сила і частота цих вигуків залежить від емоційного стану тварини. Якщо, наприклад, жаб’яче «бре-ке-ке-ке» звучить спокійно — значить, тваринка миролюбна, а коли сильно і коротко — назріває сварка за територію.

Навіть летючі миші, які здаються безголосими, насправді мають голос. Вони пищать, але так тихо, що вухо людини звуків тих не вловлює.

Подаючи звуковий сигнал, білка скрекоче, бобер ляпає хвостом по воді, олені б’ють копитами по землі, а зайці — задніми лапами. В разі небезпеки кабан коротко хрокає, а лось форкає (пропускає повітря через ніс). Козуленя, зголоднівши, тоненько свистить — підкликає матір. Лисиця приносить лисенятам їжу, про своє наближення до нори повідомляє звуком «уф-уф».

Звірі змалечку вчаться розпізнавати звуки безпечні й небезпечні — які з них належать своїм і які чужакам. Всі незнайомі звуки викликають у них настороженість, бо можуть становити загрозу.

Птахи «розмовляють» крилами, посвистом, демонструють своє строкате пір’я, різні пози. Але найчастіше вони спілкуються за допомогою звуків. Підраховано, що голоси і пісні птахів мають близько 400 відтінків. Вчені довели, що у гусей «га-га-га» означає «втікаймо!», «га-га-га-га» — «швидше!», «га-га-га-га-га-га-га...» — «корму багато, давайте тут зостанемось».

Більшість тварин розуміє голос не тільки свого виду, а й інших видів. Наприклад, крики сойки або сороки знають всі жителі лісу. Вовки розуміють голос ворона, олені — гавкіт собаки. Шпак, сорока, ворона, ворон, сойка, дрізд, снігур здатні наслідувати голоси інших тварин, можуть вимовляти окремі людські слова.

Досліджують голоси тварин різними методами, зокрема записують на магнітофон. Ось випадок з мавпами. В заповіднику, де провадився дослід, зненацька пішов дощ. Мавпи з галасом кинулись в укриття. Крики їх записали на плівку, а на другий день запис ввімкнули. Було сонячно, тихо, але мавпи одразу ж поховались, як і напередодні. Отже, вчорашні їхні крики означали «дощ!».

Знати голоси тварин треба для того, щоб передбачити їхню поведінку при зустрічі, при спілкуванні.