"Наші птахи": пізнавальні книжки для дітей

Весна – час, коли повертаються птахи з далеких країв,

а ті, що зимували з нами, дуже рано відчувають її, і ми чуємо їх веселий гомін. Їх спів викликає радість, щастя і надію: «Весна близько, весна прийде».

В цей час нам особливо хочеться бути легкими, як птах, і літати, як птах, - високо і вільно. А що ми знаємо про птахів? Є чудова книга – знайомтеся!

«Наші птахи» Олесь Ільченко, Ігор Землянських.

Неймовірно красива та пізнавальна книга про птахів нашої країни, адже до справи взялися два професіонали:

Ігор Іванович Землянських — український художник-анімаліст, ілюстратор, орнітолог.

Олесь Ільченко - український поет, прозаїк, сценарист, живописець.

Це науково-популярна проза для дітей середнього та старшого шкільного віку.

На теренах нашої батьківщини мешкає приблизно 300 видів птахів. Про птахів, що мешкають на теренах України, радимо прочитати книжку «Наші птахи». Письменник Олесь Ільченко та художник-орнітолог Ігор Землянських яскраво відобразили життя та особливості 30 із 300 видів, рідних для України, пташок, об'єднавши за ареалом життя: степ, гори, ліс, водойми та місто. Олесь Ільченко відомий як письменник, поет, журналіст і перекладач. Проте мало хто знає про те, що вже багато років він є членом Товариства шанувальників Карла Ліннея. Ігор Землянських цікавитися птахами і малювати їх почав з дитинства. Самостійно вивчав птахів рідної місцевості. Нині ілюструє наукову та науково-популярну літературу з орнітології, бере участь у виставках, співпрацює з періодичними виданнями, пише популярні нариси на теми життя птахів України. Книга отримала Диплом III-го ступеня конкурсу «Книжковий дивосвіт України» у номінації «Краще енциклопедично-довідкове видання» на XI Київському Міжнародному книжковому ярмарку (жовтень, 2008).

Олесь Ільченко – «універсальний солдат»: письменник, поет, журналіст, фотограф-аматор, що не полишає захоплень біологією, щиро дивується, що сучасні чоловіки так мало пишуть для дітей. Головне, вважає він, не створювати собі внутрішніх бар'єрів та не соромитись тієї дитини, якою вони ще довго залишаються у душі.

Цікаве про птахів

За старовинною легендою однієї лютої зими божі птахи не встигли вилетіти у вирій і стали гинути. Люди відігріли їх у своїх оселях та відпустили на волю. Повернувшись з вирію, в знак подяки людям, птахи принесли весну і дивні яєчка, в яких зароджується життя. Відтоді перед Великоднем люди почали писати писанки, що мають чарівну магічну силу життя, щастя, любові, достатку.

Народні символи, пов'язані з птахами

Г о л у б - Дух Святий, посередник між Богом і людьми, птах грому, блискавки та вогню. У стародавніх колядках розповідається, як голуби допомагають Господу створити світ.

Пара голубів - символ Божого духа, який єднає душі молодят для очищення і продовження життя на білому світі. Пара голубів, як вічний символ чистоти і вірності, притаманна весільній символіці багатьох народів світу. Голуб є основним символом шлюбно - обрядових дійств українців. Фігурками голубів із тіста оздоблюють весільний каравай.

На дівочих рушниках голубів вишивали тільки в парі - голівками один до одного. Частіше всього їх вишивали на нижніх гілках, при основі Дерева життя - символу продовження роду.

Ж а й в о р о н о к - божий птах, що прилітає із вирію одним із перших, приносячи на поля весну.

Жайворонок-символ єдності Землі і Неба. Він співець хліборобського поля і небесної блакиті, бо своїм співом возвеличує хліборобську ниву до небес, а небесну блакить опускає до хліборобського лану...

В березні наші предки святкували свято жайворонків - сорочини. До схід сонця із тіста випікали сорок пташок. Молодь виходила на пагорби та поля і підкидала пташок якнайвище, промовляючи: "Весно красна, прийди з льоном високим, коренем глибоким, пишними хлібами, божими пташками". При цьому дівчата закликали жайворонків та солов'їв, а хлопці - зозуль та ластівок.

Л а с т і в к а - "чиста" пташка, Божа пташка - символ весни і відродження, добра і щастя. Вона наділена жіночою символікою, уособлюючи душу матері. За легендою, ластівкою стала мати, яка не дочекалася сина з війни. Тому пір'я ластівки від туги та жалю має чорний колір. А на грудях - біла хустинка, щоб витирати заплакані очі.

Ластівка - символ щастя, символ парування двох молодих сердець. Тому звите під стріхою ластів'яне гніздо було добрим знаком для оселі та родини. У своєму дзьобику ластівка приносить із теплих країв весну.

За народним повір'ям не слід руйнували ластів'яне гніздо - блискавка спалить хату, або грім уб'є. Хто візьме в руки яєчка, чи малих ластів'ят - обличчя покриється ластовинням (веснянками).

Ластівка - Божа пташка, а тому, вбити її-великий гріх, збивати гніздо-накликати на себе велику біду.

Благословенний той дім, на якому поселиться ластівчина сім'я...Божа благодать на ластівці через те, що коли іудеї розпинали Христа, ластівки крали у них цвяхи.

З о з у л я одна із найбільш "міфічних" пташок, адже вона пророкує тривалість життя людини. Зозуля кує від Благовіщення до свята Купала. Після цього, коли появляється колосся ячменю, зозуля перестає кувати. В народі кажуть, що вона "подавилася" ячмінним колосом. Зозуля щедро оспівана в буковинських родинно-побутових піснях.

За стародавнім повір'ям у зозулі зберігаються золоті ключі від вирію. Вона відлітає туди першою і повертається останньою, тому не встигає висидіти пташенят і підкидає їх у чужі гніздечка.

С о л о в е й - символ весняного бога-громовика. Разом із зозулею, соловейко приносить весну в ліси та гаї, пробуджуючи своїм співом кохання. Соловей найулюбленіший птах богині Лелі - володарки краси, кохання та весни. Леля з'являється навесні разом із райськими птахами, приносячи молодим любов та одруження, господарям тепле літечко - на добрий урожай, а літнім людям тепло та відпочинок. За народним повір'ям, соловейко починає співати, коли нап'ється води із березового листя. Від того співу розцвітають сади, буяє весна та кохання. Обсипається цвіт-поступово стихає солов'їний спів.

С и н и ц я - вісниця добра. Люди принаджують синиць годівницею до своїх вікон, адже "синиця не багато їсть-п'є і весело живе". Якщо синиця стукає в шибку - чекайте гостей. Зображення синиці на вишивках асоціювалося з вирощуванням коноплі, з полотном, з усією рукодільною роботою, пов'язаною з нитками.

П а в а - пташка з неймовірно красивим пір'ям. Саме через своє пір'я вона вважається символом розквітлої молодості. Пава - птах сімейного життя, який несе в собі сонячну енергію. В деяких регіонах України пір'я павича вплітали в весільний вінок.

На весільних рушниках пави зображувались фантастичними. Вони поважно розсідали по обох боках райської частини Дерева життя - на її верхівці. Здебільшого вони мають над собою вінець чи корону - образ Божого благословення.

С о к і л - символ бога Рода. Сокіл-Род - першоптах, народжений із сльози Всевидючого ока.

В стародавніх колядках про створення світу оспівується сокіл, який сидить на вершечку Світового дерева і в'є собі гніздо. Знизу обвиває його барвінком, обкладає тереном. Всередині вимощує калиновим цвітом а верхню частину - чистим золотом. На гілках дерева сидять зозулі та ластівки, рояться бджоли. Під деревом - лисиці та бобри. З гілок дерева капає роса, з якої виникають чисті криниці.

Наші предки вважали сокола посередником між світами, ніби він переносить душі померлих у потойбіччя.

П і в е н ь - чарівний птах бога Сонця, вартовий Всесвіту, який своїм регулярним співом будить Сонце. В народі кажуть, що перший спів півня проганяє злих духів, другий – мерців, а третій - відьом. Вважалося доброю прикметою в новозбудовану оселю впускати першим півня. Півень відвертає від оселі грім та блискавку, тому рушники чи писанки, на яких зображений півень, клали під кут хати.

Важливу роль у народних повір'ях відігравав колір пір'я півня. Білий півень - символ живого вогню, символ Сонця, чорний - символ підземного царства, нечисті, смерті. Сірий півень символізує світанок а червоний - ранкову зорю. Багато предметів із зображенням півня знайдено при археологічних розкопках.

Л е л е к а. Він є улюбленим птахом українців. Лелека є охоронцем домашнього вогнища. Це символ любові до батька і матері, символ сімейного благополуччя, любові до рідної землі. Назвали його на честь божества добра і любові- Леля. Ну а від кохання народжуються діти, а приносить їх у наші домівки лелека. Говорили колись, що Лель живе у душі доброї людини, а лелека мостить гніздо на подвір'ї добрих людей. Щасливий двір, де є гніздо лелекі, бо він - пташка священна. За розорення його гнізда- кара вогнем. Існує повір'я: якщо лелека несподівано залишає гніздо у дворі і не повертається до нього, то двір і дім скоро спорожніють.

Священний обов'язок лелекі - знищувати різних гадів. Своїм прильотом у рідні краї провіщає весну.