Український Гомер XX століття: до 120-річчя від Дня народження Уласа Самчука

Улас Самчук - прозаїк українського зарубіжжя, журналіст, публіцист

«Хочу бути літописцем українського простору в добі, яку сам бачу, чую, переживаю» У. Самчук

20 лютого виповнюється 120 років від Дня народження українського письменника у вигнанні.

В автобіографічній повісті «П'ять по дванадцятій: записки на бігу» (1945) письменник так представив першу половину свого життя: «Ось моя власна історія. Від 1905 до 1917 імперія Романових. 1918-20 – Українська Народна Республіка. 1920—1927 – Жеч Посполіта. 1927-1929 Німеччина Веймарська. 1929-1940 Чехословаччина. 1941-1944 – німецька окупація в Україні. 1944 – до цього дня Німеччина «п'ять по дванадцятій». Маю сорок років життя. Народився під час війни, виріс під час війни, зрів під час війни. Одинадцять років війни і революції, п'ятнадцять років вигнання, чотирнадцять миру. Польська, німецька і мадярська в'язниці. Тричі нелегальний перехід кордонів. Свідок постання України, Польщі, Чехословаччини, Карпатської України, Протекторату, Генерального Губернаторства, Райхскомісаріяту Україна, Другого Райху, Третього Райху. Свідок їх упадку. Свідок двох найбільших воєн в історії світу. Царі, королі, імператори, президенти, диктатори, Муссоліні, Гітлер, Сталін. Голод 1932-1933, концентраційні табори...».

Ось чому Уласа Самчука називають літописцем України крізь війни, табори, голод і екзил.

Коротко про письменника

Улас Самчук народився 20 лютого 1905 року в селі Дермань Дубенського повіту Волинської губернії (нині Здолбунівський район Рівненської області) у родині Олексія та Настасії Самчуків — заможних селян.

У 1913 році, коли Уласові Самчуку було вісім років, сім'я переїхала в село Тилявку Кременецького повіту.

Перед самим закінченням гімназії Уласа Самчука покликали до польського війська. 23 серпня 1927 року він дезертирував з війська, після чого потрапив до Веймарської Німеччини, де працював у місті Бойтені як наймит у одного міщанина, розвозив рольвагою по копальнях і гутах залізо.

З 1927 року навчався у Бреславському університеті. «Німецький» період життя Уласа Самчука позначений тим, що, він, як вільнослухач був студентом Бреславського університету та досконало вивчив німецьку мову. Притулок «обідраному українцю» у своїй оселі надала мати господаря Германа Блюме, у якого працював Улас Самчук й терпляче навчала його німецької мови.

«Вдруге прийшов Герман Блюме на допомогу Уласові Самчуку через п'ятнадцять років: завдяки його клопотанню німці 20 квітня 1942 року випустили письменника, якого арештували 20 березня цього ж року, з Рівненської в'язниці. Тоді Герман Блюме у Рівному працював на посаді начальника цивільної поліції райхскомісаріату «Україна».

З 1925 він почав друкувати оповідання у журналі «Духовна Бесіда» у Варшаві, згодом в «Літературно-науковому віснику» та інших журналах. Свої перші новели він надіслав до «Літературно-наукового вісника» з Німеччини, там виникли задуми більших романів. У спогадах «Мій Бреслав» Улас Самчук стверджує, що саме у цьому німецькому містечку «в моєму всесвіті з'явилась туманність, з якої поволі вимальовувались контури майбутньої «Волині».

1929 року переїжджає до Чехословаччини та навчається в Українському вільному університеті в Празі. Але жодного вищого навчального закладу він так і не зміг закінчити. Кожну науку Улас Самчук опановував без учителів, самотужки. Він володів бездоганно німецькою, польською, чеською, російською, менше французькою мовами.

У Чехословаччині Улас живе з 1929 по 1941 рік. Українська Прага 1920-30-х рр. жила бурхливим науковим та культурно-мистецьким життям. До безпосереднього оточення, яке торило «його Прагу», Улас Самчук відносив Олександра Олеся, Спиридона Черкасенка, Олексу Стефановича, Оксану Лятуринську, з якою на початку 20-х рр.. навчався у Кременецькій гімназії, Олега Ольжича, Михайла Мухина, Миколу Бутовича, Роберта Лісовського, Степана Смаль-Стоцького та інших. У Празі Улас Самчук належав до Студентської академічної громади. «Нас було кілька сотень з загальної кількатисячної української колонії, ми були поколінням Крут, Базару, Листопада, Четвертого Універсалу, України Мілітанс», - пише Самчук у спогадах. У 1937 році з ініціативи Євгена Коновальця була створена культурна агентура проводу українських націоналістів на чолі з Олегом Ольжичем. Центром Культурної референтури стала Прага, а однією з головних установ — Секція митців, письменників і журналістів, де головував Самчук.

1941року в складі однієї з похідних груп ОУН-м повернувся на Волинь (до Рівного), де був редактором газети «Волинь» до 1943року. У 1944-48 жив у Німеччині, був одним із засновників і головою літературної організації МУР. По переїзді до Канади (1948) був засновником ОУП «Слово» (1954).

Ім'я Уласа Самчука ще прижиттєво було відоме у країнах Європи та в Америки і, як зазначала дослідниця творчості письменника Марія Білоус-Гарасевич, «вражає не те, що на українській землі народився цей винятково сильний творчий талант, а те, що він вижив, не зсох у «волинській тихій стороні», в абсолютно безпросвітних обставинах».

Письменник помер у Торонто 9 липня 1987 р.

В одному зі своїх перших романів «Саботаж УВО» (1930-1931) Самчук писав таке: «Для образності мусимо уявити собі якийсь один стрижень цілого великого чиряка, що так болить і гниє на тілі Європи й цілого світу. Навколо того чиряка концентрично кружляє цілий концерн більших чи менших болячок, які оточують собою цілу ту нерозумно-заплутану систему... Тим то стрижнем був і є Кремль Москви» «...Іван Жорстокий, Петро Великий, Микола І-й, ІІ-й, Распутін, Ленін, Сталін», але на тому не скінчилося. Сьогодні ми додаємо до цього списку Путіна, і дивуємося, як пророчо дивився у майбутнє Улас Самчук.

Відзначення пам'яті

• Повість про Уласа Самчука «Пекуча чужина» (2005) написав Ігор Фарина.
• У жовтні 1993 в селі Тилявка Шумського району Тернопільської області відкрито перший літературно-меморіальний музей письменника У. Самчука.
• У Рівному діє Літературний музей Уласа Самчука.
• У 2003 році Кременецькому ліцею було присвоєно ім'я Уласа Самчука, а в 2005 р. у ліцеї відкрито літературний музей письменника, якому в 2019 році надано статус «Зразковий».

Про письменника

• Улас Самчук (1905-1987) належить до найвидатніших українських прозаїків ХХ століття і відрізнявся послідовною євроцентричністю.
• На відміну від багатьох українських письменників-класиків того часу, які змушені були так чи інакше служити радянській владі, Улас Самчук, перебуваючи в еміграції, міг вільно висловлювати своє ставлення до подій. Він побував у Німеччини, Італії, Франції, Чехії, Польщі. Досконало володіючи англійською, німецькою, французькою, польською, чеською мовами Улас Самчук чудово орієнтувався в тамтешніх літературах, читаючи твори багатьох письменників в оригіналі.
• Улас Самчук відрізнявся принциповим неприйняттям «руского міра», виявом якого він вважав також більшовизм і радянську владу. Письменник стверджував, що російська культура й політика російських правителів є антиєвропейськими, російський народ називав «дивовижним племенем». «Православіє, опричина, Святейший синод і нарешті більшовицький комунізм з чека – ось основа, на котрій спочивала й спочиває імперія Кремля...». Хіба сьогодні не так?
• Перу Уласа Самчука належить перший роман про український Голодомор, влаштований більшовиками, - «Марія» (1934)
• Перший роман у світовій літературі про радянську систему ГУЛАГу також належить У.Самчуку - «Темнота» (1957). Відразу ж після появи «Темноти» в радянській Україні у мас-медіа розпочали проти Самчука наклепницьку кампанію, а за Самчуком стежили радянські спецслужби.
• У середовищі закордонних українців у міжвоєнний та й післявоєнний періоди У. Самчук вважався одним із найбільш читаємих українських письменників сучасності. У радянській Україні його твори, звісно, були заборонені.
• У найвидатнішому творі Самчука — трилогії «Волинь» (І–III, 1932—1937) виведений збірний образ української молодої людини кінця 1920-х — початку 1930-х років, що прагне знайти місце України у світі та шляхи її національно-культурного й державного становлення. Робота над першою і другою частинами тривала з 1929 по 1935, над третьою — з 1935 до 1937 року. Саме роман «Волинь» приніс 32-річному письменнику світову славу.
• У 30-х роках вживалися певні заходи щодо кандидування Уласа Самчука на Нобелівську премію за роман «Волинь» (як і Володимира Винниченка за «Сонячну машину»). Але, на жаль, їхніх імен немає серед Нобелівських лауреатів: твори письменників погромленого і пригнобленого народу виявились неконкурентноздатними не за мірою таланту, а через відсутність перекладів та відповідної реклами.