Ми сильні разом! Разом переможемо! |
Автор: Івано-Франківська центральна міська дитяча бібліотека | |||
Вибухи, звуки сирени, біженці, постріли, кров, біль, страх, відчай з одного боку і неймовірна згуртованість українського народу та героїчні вчинки наших доблесних воїнів з іншого. Це наша сьогоднішня реальність. Україна не хоче війни! Ми захищаємо свою землю, свою свободу, свою домівку. Ми не хочемо війни, але незламні у своєму прагненні відстояти свою землю! Весь цивілізований світ говорить: "Ні війні! " та всіляко підтримує Україну. Слава героям, що воюють! Вічна слава всім, хто загинув у боях! Слава 13-тьом прикордонникам з острова Зміїного, що по-козацькі міцно відхилили пропозицію російського корабля здатися. Далі почався ракетний артилерійський удар. 13 українських прикордонників загинули... Спочатку так думали. Вони потрапили у полон, адже снаряди скінчились, не було чим відбиватися. Слава героям! Слава Віталію Скакуну, що зголосився підірвати Генічеський автомобільний міст, щоб зупинити просування ворожої танкової колони. Замінував його, але вчасно відійти звідти не встиг. За словами побратимів, Віталій вийшов на зв'язок та повідомив про те, що підриває міст. Після цього пролунав вибух. Вічна слава герою! Ми сильні разом! Ми переможемо! Український співак Дмитро Монатік написав вірш про війну, у якому звернувся до росіян, щоб ті прокинулися та зупинили безумство своєї влади. Дітям дуже важко розібратися в подіях, що відбуваються навколо. Як розповідати їм про війну? Як вести бесіду, щоб не травмувати їхню психіку, не загнати у відчай і страх? І чи варто взагалі про війну говорити? Доктор психологічних наук Вікторія Горбунова говорить: "Якщо ми не будемо давати дітям свою картину світу, пояснювати, що йде війна, що на ній гинуть люди, то діти фантазуватимуть і придумуватимуть свої варіанти того, що відбувається" . І ці фантазії, каже вона, зазвичай ще страшніші за реальність. Твори, які варто прочитати та обговорити усією родиною.Умберто Еко та Евдженіо Кармі. Три оповідки.
У першій оповіді автор простими реченнями говорить дітям про ядерну війну, зокрема намагається пояснити причини війни. Автор розмірковує, що вони починаються через амбіції чиновників та інших державних діячів, для котрих кар'єра важливіша за життя людей. У другій історії автор наголошує, що всі люди здатні відчувати біль та несправедливість, тому не можна зневажати тих, хто живе в іншій країні чи говорить іншою мовою: всі люди різні, але рівні. Третя важлива тема – не нав'язувати своєї «цивілізації» іншим, адже не завжди наш так званий прогрес доводить до добра. Автор не ховає від дітей присутності зла у цьому світі, а показує, що його можна перемагати власними зусиллями, починаючи зі своїх маленьких кроків. «Коли атоми живуть у злагоді, все працює чудово. На цій злагоді тримається світ. Та коли комусь вдається розщепити атом... його частинки руйнують інші атоми, а ті руйнують ще інші атоми і так далі... Стається жахливий вибух! Приходить атомна смерть». Романа Романишин, Андрій Лесів. Війна, що змінила Рондо.
Ключові моменти книги стосуються самого розуміння війни: вона не має серця, вона торкається кожного, врешті – війна змінює кожного. І що важливо, від війни неможливо втекти фізично чи психологічно, тобто сховатися чи бути байдужим. А боротися з нею поодинці – марна справа. Тут слід діяти гуртом, злагоджено, як чіткий годинниковий механізм. Лише таким чином можна їй протидіяти. Так і чинять мешканці міста Рондо, у яке неочікувано влетіла війна. Мешканці, які звикли до щоранкового співу гімну, до радості та щастя, все-таки не впадають у відчай. Вони останніми силами долають темряву за допомогою зробленої спільними зусиллями «машини Світла». Автори чесні перед дітьми. Головна думка твору – після війни вже неможливо бути таким, як раніше. Вона змінює людські серця. «Навіть найтонший промінчик світла долає темряву». «Війна, що змінила Рондо» – це книга про те, що війна не має серця і не розуміє жодної мови, зате торкається кожного і на всіх залишає шрами. Та якщо спільно збудувати машину світла і навчитися співати попри все, тоді навіть найтендітніші істоти зможуть вистояти й перемогти. А ще ця книга – це привід для вдумливої розмови з дітьми про те, що діється нині в країні чи й деінде у світі, у форматі чарівної історії, яка завжди залишає місце для надії та оптимізму. Прочитавши історію про Рондо, дитина зрозуміє, що війна завжди десь триває, не буває далекої чи чужої війни, адже вона немає ні меж, ні серця. Однак це не значить, що війну не можна подолати. Нам просто потрібно трохи світла та спільних зусиль. Для читання дітям від 7 до 12 років, бажано з батьками. Зовсім маленькі діти цю книгу не зрозуміють. Підліткам вона може видатися занадто прямолінійною. Поради батькам, як говорити з маленькими про війну.
|
«Тепер, або ніколи, Рікко» Майкен Нюлунд |
|
Детальніше... |
|
|
|