Тарас Шевченко понад часом і простором!

Для кожного Тарас Шевченко свій, але для усіх нас він понад простором та часом,

він понад країнами та континентами.

Велет, який майже самотужки сформував українську літературу. Геній, вірші якого й через півтора століття надихають і обпікають. Втілення національного духу й складова українського «символу віри».

Сьогодні, 9 березня, День народження Тараса Григоровича Шевченка. Великий Кобзар і через багато років після своєї смерті любить і вчить жити свій народ.

                                           "І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє".

В День народження Тараса Шевченка ми згадуємо його пророчі слова і настанови Україні, усім українцям. Ні! Не згадуємо, ми з ними живемо!

Особливо сьогодні, коли російський ворог вдерся на наші землі, ми перечитуємо строки Великого Кобзаря про наше минуле, у яких він передрік наше майбутнє.

«Реве та стогне Дніпр широкий»...

Емоції, викликані цими словами, відчуває сьогодні кожний українець.

Відчуття руйнівної бурі, спричинене загарбницькою війною, у душі кожного громадянина України. Страшне нищення у містах і селах, загиблі, переселенці – все це викликає обурення, лють на ворогів і нагадує страшну бурю на славному Дніпрі. Але у наших містах і селах не природна стихія лютує, - ворог, окупант біснується на наших землях, нищить все, вбиває мирних людей і дітей.

Шевченкові слова сильні, таки ж сильні почуття ненависті синів і дочок України до загарбників. Руйнівна загарбницька війна проти нашого народу викликає буревій гніву у наших серцях і бажання помсти за кожне життя, за кожен клаптик пошматованої землі.

«Реве та стогне Дніпр широкий»... «Ці слова, написані на чужині молодим кріпаком-художником, стали зверненням до всього українського народу. На перший погляд, в рядках немає ні політичного заклику, ні «оспівування краси рідного краю». Просто опис бурі на річці. Короткі речення. Підмет і присудок, ніякої літературної мальовничості. Жодного пестливого суфікса. Ніякої солодкавості. Жодної казкової істоти. Жодного художнього засобу, окрім порівняння місяця до човна. І як фінальний акорд – не грім із блискавкою, а голоси сичів в гаю і скрипіння ясена. Але все в ньому насотано енергією і бринить красою» (Володимир Діброва)

Поет ніби каже: цей пейзаж і є тим раєм, який був нам подарований. На його тлі будуть розігруватися не тільки події цього твору, а й уся наша історія. І якою вона буде, залежить від нас.

Хочеться відповісти Кобзареві, що сьогодні у нас буря, шторм у країні, але на цей раз ми налаштовані рішуче! Разом ми відстоїмо свою землю, всю, що у нас загарбали окупанти! Відстоїмо своє право йти власним шляхом. Ми – нескорений народ і жити будемо у вільній, демократичній, незалежній державі. В тім раї, який так майстерно намалював нам поет Шевченко.

Попереджав нас Тарас Шевченко у ті далекі часи про загарбницькі наміри, про агресивність Російської імперії в ставленні до України, неготовність і небажання прийняти її вільною. А ми, українці, знову дивуємося пророчим думкам нашого Кобзаря, який пишучи про минуле України, передрік наше майбутнє.

Наша рідна Україна у полум'ї вогню, який розв'язали московіти, а діями Росії шокований весь цивілізований світ. Відважні українці боронять свою країну і всю Європу від смерті, від темряви, від людожерних намірів кремлівського диктатора.

Колись поема «Кавказ» стала надією і гімном непереможної волі українців:

«Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. І неситий не виоре на дні моря поле. Не скує душі живої І слова живого.» «Кавказ»

Нічого не змінилося з того часу, як писав про це наш пророк Шевченко. Росія і сьогодні намагається взяти український народ під свій контроль. Нічого у неї не вийде! «Не вмирає душа наша, не вмирає воля». Навіть на тимчасово окупованих територіях, не боячись озброєного ворога, виходять мешканці з українськими прапорами, співають український гімн і відправляють окупантів в актуальному напрямку. Героїзм українського народу побачив сьогодні весь світ і він з нами. Нас підтримують не тільки духовно, але й фінансово, матеріально, озброєнням. Україна жертовно бореться за життя проти оскаженілого звіра, який «Наче з барлоги Медвідь виліз, ледве-ледве Переносить ноги». («Сон»)

Осатанілий кремлівський звір вже опинився в ізоляції від усього світу, на саме дно забуття він тягне й свій народ. Що далі буде? Впевнені, що здійсниться Шевченкове пророцтво:

«Дивлюсь я, що дальш буде, Що буде робити Мій медведик! Стоїть собі, Голову понурив, Сіромаха. Де ж ділася Медвежа натура? Мов кошеня, такий чудний...» «Сон»

Ще шаленіє людожер кремлівський, але вже недовго йому лютувати.

А нам своє робить! Гуртуватися, тримати стрій і боротися!

«Борітеся - поборете»,- наказував нам Шевченко. Ми так і робимо! А тоді вже будемо будувати «свою хату», де, як казав Шевченко, буде «своя правда, і сила, і воля».

"І на оновленій землі врага не буде супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі". Так і буде!

«Тарас Шевченко – понад часом. Сьогодні він потрібний нам, щоб завершити процес політичного формування української модерної європейської держави, яка пройшла через вогонь. Шевченко – це вогонь, а він запеклих – тобто нас із вами – не пече», - говорив Євген Нищук в часи Революції Гідності. Вогонь вітчизняної війни 2022 року це більше загартував нас. Ми готові будувати найкрасивішу і найдемократичнішу державу в світі. Тільки розберемося з ворогом! Тарас Шевченко як завжди з нами!