«І подвигу не буде забуття, допоки світ живе під небесами»: до дня героїв Крут

Подвиг українських юнаків під Крутами, що своєю кров'ю окропили святу землю в боротьбі за волю України,

навічно залишиться в історії як символ національної честі.

«Ще юнаки, ще майже діти, А навкруги і смерть, і кров. "На порох стерти, перебити!" — Іде на Київ Муравйов. Полків його не зупинити, Та рано тішаться кати: Коли стають до зброї діти, Народ цей — не перемогти!»

З 26 січня центральна бібліотека для дітей Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради проводить для відвідувачів виставку-історичний етюд «І подвигу не буде забуття, допоки світ живе під небесами», що присвячена дню героїв Крут.

Мета виставки-історичного етюду - дати фактичну довідку про бій під Крутами, а також викликати емоційний відгук про події, що відбулися на початку ХХ століття. Виставка знайомить відвідувачів з художньою та довідковою літературою про цей бій за Україну, а також з тими, хто холодним ранком 29 січня взяв зброю і пішов захищати країну.

Портрети крутянців! На глядача дивляться спокійні і впевнені очі, інтелігентні обличчя захисників викликають емоційний зв'язок між поколіннями молоді.

Крутянці стали символом незламності. В масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім невеличка. Вона не є зразком військового мистецтва, проте битва під Крутами - це символ нескореного духу нашої нації.

Підсилює емоційне сприйняття цих подій репродукція батальної картини Олександра Климка "Бій за Крути", яку можна оглянути в читальному залі львівської наукової бібліотеки імені Василя Стефаника. Виставка-історичний етюд «І подвигу не буде забуття, допоки світ живе під небесами» триває. Запрошуємо!

Матеріал до виставки

Наступав холодний ранок 29 січня 1918 року. О 9.00 годині розвідка донесла, що більшовики наступають. Молоді герої стали готуватися до

бою. Юнаки мужньо відбивали атаки ворога, не залишаючи своїх позицій.

Проти них наступали матроси Балтійського флоту – їх було майже 5 тисяч старих вояків, а борців за волю України біля 600.

Бій був запеклий і тривав до полудня. Молоді воїни билися відчайдушно, виявляли зразки хоробрості. Сили були надто нерівні. Побачивши безперспективність подальшої битви, комендант юнацького куреня дав наказ відступати. Але поки це слово дійшло з одного боку колії, де були юнаки старшинської школи, на протилежний бік до студентів, хтось замінив слово «відступати» на «наступати».

Юнаки-курсанти відійшли назад, а студенти кинулись вперед. На смерть...

Пішли на ворога з багнетами, бо набоїв уже не було. І падали, падали у нерівному бою. Коли зачорніла ніч, на крутянських полях лежали сотні трупів.

35 забрано в полон, двадцять сім здорових і вісім поранених.

Довго і жорстоко катували їх. Та не впали на коліна, не просили пощади і помилування. Мужньо зустріли вирок: поранених відправити до Харкова, розстріляти. Наближалася страшна хвилина для засуджених. Один починає, всі інші підхоплюють «Ще не вмерла Україна». І вже лежать тіла юнаків на снігу, политому їхньою кров'ю.

Кров під Крутами не була пролита марно. З неї, наче з безсмертя, розцвітають пелюстки Волі. Вже 29 січня 1919 року на роковини бою під Крутами, до Аскольдової могили героїв прийшли студенти й гімназисти. Вони дали клятву на вірність Україні, на вірність тим ідеям, за які життям заплатили герої.

Слово про загиблих виголосив професор Михайло Грушевський. Він, зокрема, сказав: «Стримайте ж Ваші сльози, які котяться! Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам'ять на віки вічні!».

В масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім невеличка. Вона не є зразком військового мистецтва. Просто це – символ нескореного духу нашої нації.

Нехай пам'ять про наших героїв, що загинули під Крутами, буде вічною. І нехай їхня смерть буде для нас прикладом, як треба любити свою Батьківщину.