Гра-настанова «Я можу врятувати планету» |
Автор: Івано-Франківська центральна міська дитяча бібліотека | |||
відвідувачів молодшого та середнього шкільного віку, до гри-настанови «Я можу врятувати планету». Планета Земля - наш рідний дім, в якому створені всі умови для радісного, щасливого життя. Не кожна планета наділена такими унікальними ресурсами і розташована в таких унікальних умовах, що дає отакий бурхливий розквіт життя. Вона така одна у всьому всесвіті. Проте наш будинок вже давно має потребу в тому, щоб ми звернули на нього нашу пильну увагу. Ми стали нещадно використовувати її ресурси, витрачати і споживати, розоряти і нехтувати, порушуючи порядок у своєму власному домі, виснажуючи його і не даючи йому часу для поповнення своїх власних сил. Дбайливо ставитися до власного дому привчаємося з найменших років. Так, як вчимо з дитинства поважати та любити маму з татом, настановляємо любити та берегти все, що нас оточує. Любити та берегти активними діями! Як донести дітям думку, що і вони, маленькі мешканці планети, можуть долучитися до її порятунку. Допоможуть у цьому знайомство з книжками «Я можу врятувати планету» Лолл Кірбі та «Куди подіти сміття» Ірина Білик. Розгорнемо книжку Лолл Кірбі «Я можу врятувати планету». Прочитаємо історії дітей з різних куточків планети, їх маленькі кроки, що стали вагомими у порятунку Землі проти змін клімату. Фотографії дітей, ілюстрації з їх проектами щодо покращення екології планети, надихнули наших читачів. Кожен з присутніх дав собі настанову: «Я можу здійснювати зміни», «Я можу врятувати планету», «Майбутнє нашої планети починається з мене». З чого почати? Зі сміття! Бібліотекарі разом з дітьми розбиралися: «Звідки береться й куди зникає сміття?», «Чому не все у сміттєвому відрі – непотріб?», «Чому важливо сортувати відходи та як робити це правильно?» Мандруємо з читачами сторінками книжки «Куди подіти сміття?» та з кожної сторінки дізнаємося, як бути відповідальними споживачами, вчимося дбайливо ставитися до довкілля. Мандрівка сторінками книжки перетворюється на цікаву гру, адже діти зазирають у віконечка – а там приховано багато корисного і цікавого! Поговорили про наші щоденні звички, про прості кроки, що спонукатимуть кожного змінювати звички на краще вдома і у школі. Ще не пізно. Ми можемо врятувати планету, якщо:
Вимикати за собою світло в кімнаті, монітор комп'ютера та не забувати про зарядні пристрої в розетці. Ощадливо використовувати воду. Замінити лампи розжарювання на світлодіодні: вони економлять енергію та довше служать. Пересідати на велосипед. Це круто, швидко та комфортно. Спробувавши раз, вам більше не схочеться сідати в "гарячу маршрутку" або стояти корках. До того ж, велосипед – це сталий вид транспорту, він не забруднює повітря небезпечними газами, якими влітку переповнена атмосфера. Ділитися речами, які вам вже не потрібні, та купувати перероблені чи вживані речі. Таким чином зменшується кількість споживання та використання енергетичних ресурсів: світла, палива.
Застосовувати у побуті безфосфатні миючі засоби – сіль із господарським милом, сода. Зараз в інтернеті також досить розвинені ресурси, що пропонують екологічну побутову хімію. Купувати менше пластикових пакетів, ходити до магазину зі своєю екоторбинкою, судочками. Особливо пильно підходити до вибору косметичних та хімічних засобів, що використовуються у побуті. Має надаватися перевага засобам, що не були протестовані на тваринах і не мають негативного впливу на навколишнє середовище на різних стадіях.
Елементарно, але дуже дієво – здавати на переробку пластик, скло, папір. Окремо збирати батарейки, бо це небезпечний, дуже токсичний вид відходів. Здавати їх у магазини та заклади, які долучені до всеукраїнської акції "Батарейки – здавайтеся!". Знати в обличчя локального координатора цієї акції у своєму місті.
Відмовитися від напівфабрикатів – м'яса, риби та яєць з магазинів. Експерти переконують: на сьогодні, виготовлення цих продуктів повністю контролюють монопольні компанії, які зловживають антибіотиками, перевантажують екосистему та застосовують принципи інтенсивного господарювання заради прибутку. Звичайно, в таких умовах страждає якість. Окремою темою є викиди від таких великих підприємств, які часто нехтують системою утилізації відходів та зливу. Купувати локальну їжу – ту, яка виготовлена у вашій області. Таким чином, ця їжа менше проходить хімічної обробки, а на її транспортування витрачається менше енергії.
|
«Тепер, або ніколи, Рікко» Майкен Нюлунд |
|
Детальніше... |
|
|
|