Зустріч з Дарою Корній та Анастасією Нікуліною

Шанувальники фентезі поспішали в суботній день до бібліотеки.

 В руках тримали книжки для підпису, адже йшли на зустріч з письменниками.

14 жовтня о 14.00 в центральній бібліотеці для дітей відбулося справжнє свято для читачів – зустріч з письменниками, що пишуть у стилі фентезі, Дарою Корній та Анастасією Нікуліною.

До Івано-Франківська вони привезли свої нові книги. Читачі з радістю чекали на зустріч, адже з творами Дари Корній вони вже мали змогу познайомитися і на уроках української літератури, і самостійно - занурилися у плетиво незвичайних пригод, читаючи перші книги «Пригод Змія багатоголового». Сьогоднішнє спілкування з Дарою Корній та Анастасією Нікуліною – це радісна подія для читачів та бібліотеки.

І ось очікувана зустріч почалась. Авторки своїми розповідями занурили дітей у світ фентезі, світ різноманітних пригод. Розповіді, запитання, захопливі погляди. І велике бажання прочитати всі книжки, які презентували авторки «Зграя», «Викрадачі снігу», «Відбій повітряної тривоги», «Я іду шукати» А.Нікуліної, «Місяцівна», «Чому розквітає папороть», «Як Петрусь коляду рятував», «Чарівні істоти українського міфу» Д.Корній.

Атмосфера в бібліотеці була фантастична! Спілкування з письменниками не вимушене, активне, зацікавлене! Діти дякували за цікаві книжки, бажали нових сюжетів і цікавих книжок!

По закінченню зустрічі читачі вишикувались у чергу, щоб придбати та підписати книжки. І сфотографуватися з авторками!

Чекаємо на нові зустрічі!

Про Дару Корній

• Дара Корній - одна з найвідоміших авторок українського фентезі. У її історіях переплітається містика, історія, психологія, культурологія. А ще Дара Корній наполегливо пропагує своєю творчістю все українське. Вона каже: «Український інтерес – це розвиток свого, українського. Не залюблюватися у Схід і Захід, а плекати і продукувати своє. Ми станемо цікаві світу тоді, коли будемо оригінальні, автентичні та неповторні. Українцям варто навчитися любити своє».

Звідки письменниця черпає фантастичні сюжети?

• З дитинства, цей особливий погляд на світ сформувався ще у дитинстві. Дара Корній каже, що потяг до міфології українців у неї виник ще в дитинстві, коли бабуся й дідусь розповідали їй різноманітні історії про мавок та лісовиків.
• «Мої улюблені казки – ті, які розповідали бабуся та дідусь, – каже Дара Корній. – З дитинства знала, що не усі мавки добрі. Є й злі. Є такі, що можуть звести з розуму. Але є мавки, які годні допомогти людині. Такі трохи містичні історії були для мене дуже природні та справжні. Довгий час навіть не могла повірити, що все це неправда. Бо коли дідусь їхав у ліс, обов'язково привозив для мене гостинці від лісовика. Удома завше ставили кашу для домовика, правда, її потім з'їдали коти, але я все одно у це вірила. Дідусь казав, що там, де живе домовик, обов'язково житиме кіт. Домовик і кіт – нерозлучні. Ці розповіді були частиною мого життя. Дуже тішуся з того, що мала таке дитинство. Тепер мені є про що розповісти читачам».
• «Я тішуся, що моє дитинство було щедре на події та цікавих людей. Навпроти мого будинку жила знахарка, яка збирали трави, лікувала людей. До неї приїжджали за допомогою з багатьох областей, але допомагала вона не всім, деяким відмовляла. Сусідка дивилася в очі відвідувачу і відверто казала: "Тобі треба виправити помилки минулого. І лише тоді, приходь до мене". Не всі це розуміли. Люди рідко можуть об'єктивно оцінити власні вчинки. Вона була надзвичайно цікавою людиною, яка не мала вищої освіти, але мала народну філософію, знання поколінь. Вона молилася і до образів, і до сонця. Ці вірування поєднувалися в одній людині. Вона казала, що всі релігії, які служать добру – добрі релігії.Я дружила з її двоюрідним онуком, бо своїх дітей вона не мала. У їхній хаті був великий дубовий стіл, заставлений свічками, знахарськими порошками, мазями. Ми ховалися під ним і прислухалися до замовлять, дихали трав'яними пахощами. Потім я зрозуміла, що запам'ятала ті тексти. Коли почала писати, ці спогади виринули з пам'яті та вилились у текстах. Безперечно, у книжках я слова замовляння змінюю, бо українці люблять сприймати все буквально,» - згадує своє дитинство письменниця Дара Корній.

Перша книжка була написана для одного читача

Що спровокувало написання першої книжки "Гонихмарник"? "У той період моя Даринка (донька) зачитувалася Стефані Майєр про "блискучих" вампірів – пристрасних коханців. Я їй намагалася пояснити, що ця історія – нелогічна. Ми ж не закохуємося у їжу, і вареникам не зізнаємося у коханні (сміється). Дарина сказала: "Якщо можете краще, то напишіть". Власне так і виникла ідея написати "Гонихмарника" для одного читача. Згодом у процесі зрозуміла, що історія пише мене, а не я її. Я мала стати головною героїнею – Аліною, робити необдумані вчинки, поводити себе, як підліток. Тоді я зрозуміла, що життя у віці 13-14 років не таке вже й легке. Підлітки думають, що весь світ проти них, що ніхто не звертає уваги на їхні потреби. Це нормально, коли підліток бунтує. Не можна дитині забороняти все. Потрібно тримати дистанцію, але й співчувати їй. І тому "Гонихмарник" вийшов не як підручник з виховання, а історія кохання. Даринка прочитала його у рукописі, та змусила дописати післямову, щоб був "happy end".

Про Анастасію Нікуліну

• Анастасія Олегівна Нікуліна — українська письменниця, сторітелерка, копірайтерка, інстаблогерка та книжкова оглядачка.
• Авторка романів «Більше нікому», Сіль для моря або Білий кит, «Зграя», «Завірюха», низки збірок.
• Працює у різних жанрах та пише для широкої аудиторії.