«Місце для дракона» Юрій Винничук

Що станеться, коли народові буде замало смерті змія,

бо зло ним не вичерпалось? Що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен мав кого розіп'ясти? Де взяти стільки юд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати – сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів!

Відгук на книгу

Ольга Сидоренко

Хочете казочку сторч головою?

У ній є людяний і милосердний дракон, що не вбиває живих істот, пустельник, що вчить дракона грамоти, недалекий князь, що у своїх дивакуватих потугах врятувати державу ледве її не знищує, і дійсно благородний лицар, у якого не підіймається рука на потвору, яка насправді не є потворою, і ханжа-князівна, що закохалась у джуру, і натовп, який прагне крові та видовищ...

Цікава казочка, правда?!

Юрій Винничук написав повість-казку «Місце для дракона» 1990 року. Її тепер вивчають згідно з програмою української літератури у 8 класі.

Не думаю, що восьмикласницею я сприйняла б цей текст так, як нині, але мені страшенно прикро, що в моїй шкільній програмі цього тексту не було.

Загалом хоч і казка, а плакати змушує неодноразово. Як і сміятися, до речі.

Отож, і смішно, і сумно, і радісно, і печально – все як у житті, тільки у нашому житті дракони інші...

Купуйте своїм дітям хороші книги!

Хай у них буде шанс на щасливе майбутнє!