Андрей Шептицький – граф, митрополит Галицький, архиєпископ Львівський, єпископ Кам'янець-Подільський, громадський і церковний діяч, меценат.
Народився 29 липня 1865 р. у с. Прилбичі Яворівського р-ну Львівської області. В домі Шептицьких панував дух побожності.
Мати, Софія Шептицька, надавала великого значення католицькому вихованню своїх синів. Тому особисто вчила дітей катехизму і часто розмовляла з ними на релігійні теми. Малий Роман (світське ім'я А. Шептицького) охоче молився, прислуговував до св. Літургії, приступав до святих тайн. Коли навчився писати, то на картках паперу писав і сам укладав молитви. В дев'ять років вперше сказав матері, що хоче стати священником. Цей його намір ще більше зміцнився під час навчання в гімназії.
«Я так дуже хотів би обтерти сльози з очей тих, хто плаче, потішити кожного, хто сумує, покріпити кожного, хто слабкий, оздоровити кожного, хто хворий, просвітити кожного, хто темний... Я хотів би стати всім для всіх, щоб всіх спасти...»
Андрей Шептицький
Андрей Шептицький залишився вірним своєму покликанню стати священником і в такий спосіб служити людям.
Цікаво знати
- Народився графом, був дуже багатим, але став монахом.
- Очолив делегацію до цісаря Франца Йосифа, вимагаючи, щоб українців у Галичині поважали однаково з іншими народами монархії, не принижуючи їхньої національної та людської гідності.
- Виступав у Віденському сеймі, у Палаті панів щодо створення українського університету у Львові. Після цього виступу цісар видав декрет, згідно з яким український університет у Львові мав відкритися 1 вересня 1916 року.
- Національний музей у Львові було відкрито за ініціативи Митрополита Андрея Шептицького. Він постійно дбав про поповнення збірок музею, давав кошти на його розвиток, піклувався і про молодих митців. Віддав свою приватну колекцію на заснування Українського національного музею – 5 кімнат у митрополичих палатах, а в 1911 році придбав для музею цілий будинок на сучасній вулиці Драгоманова.
- Профінансував створення Народної Лічниці у Львові, а також сиротинця. Для утримання сиротинця віддав гроші, які отримав як пожертву від Папи Бенедикта XV.
- Подарував дитячій патріотичній організації «Пласт» свій маєток у Підлютому для літніх таборів.
- Андрей Шептицький любив дітей, хоча сам не мав жодної дитини, бо був неодружений. Та маленькі сироти могли по праву називати митрополита своїм Таточком. Адже він відкривав для них притулки, надсилав подарунки на свята, часто приїжджав поспілкуватися, а то й просто погратися з ними. «Дорогий Татусь!» — так зверталися Іринки, Марічки, Ганусі і Миколки, Васильки і Богданчики, Лесики та Іванки... з Коломиї, Франківська, Тернополя і Львова, Бережан і Косова, Теребовлі і Рогатина...
- В роки війни Андрей Шептицький організував в митрополичих палатах схованку для єврейських дітей. В своїх покоях митрополит влаштував ізолятор для хворих на трахому дітлахів.
- Під час німецької окупації Митрополит звернувся з протестом проти винищення єврейського населення до райхсканцлера Гіммлера, а також захищав радянських полонених – писав листа Гітлеру про надуживання Ґестапо й жорстокість до військовополонених.
- Організував таємне вивезення 2000 дітей євреїв 14 серпня 1944 року. Їх переховували у криптах, у монастирських школах, сиротинцях Львова та околиць.
- А. Шептицький на свої кошти утримував і вчив багато здібних та вбогих молодих людей.
|
У віддаленому від суспільства селі зникають четверо дітей.