Вірші про літо

Під самого Купала

Забувши сум і страх,

Ми папороть шукати

Ходімо по лісах.

Нехай і вовкулаки

Нам виють з-під кущів,

Нехай відьми, чортяки

Летять наперестрів,

Нехай в болото манять

Нас гроші вогняні —

Ми папороть шукаєм —

Вони нам не страшні!

Нехай слизька дорога,

І ніч, хоч в око стрель,

Нехай над головою

Чортів — що лиш мель-мель!

Нехай вони регочуть,

Лякають нас вогнем,

Хай роблять, що лиш хочуть, —

По папороть ми йдем.

Як страшно в самотині!

Ми ж руки подамо

І вдвох хутчій ту квітку

У нетрях знайдемо.

Обіруч разом квітку

Додому понесем

І нею наші душі

Найперше одімкнем.

І з попелу устануть

Колишнії скарби,

Обновляться руїни,

Розсиплються горби.

Живая дума, слово

Засяє, наче день...

Та цить же, темна сило, —

По папороть ми йдем!

В час гарячий, полудневий

Виглядаю у віконце:

Ясне небо, ясне море,

Ясні хмарки, ясне сонце.

Тиша в морі...

Ледве-ледве

Колихав в морі хвилі;

Не колишуться од вітру

На човнах вітрила білі.

З тихим плескотом на берег

Лине хвилечка перлиста;

Править хтось малим човенцем, —

В’ється стежечка злотиста.

Править хтось малим човенцем,

Стиха весла підіймає,

І здається, що з весельця

Щире золото спадає.

Гей, прослала нива

Чорне полотно.

Ллється жовта злива

Сіється зерно.

Сійся-родися,

Колосом розвийся,

Засівайся, ниво,

Людям на добро!

Хай у дні яснії

Зерно пророста.

Як мої надії,

Як мої літа.

Сійся-родися,

Колосом розвийся,

Засівайся щастям,

Ниво молода!

Плескотить ріка: тихіше...

Ситняговий дім колише.

Там по стінах — цвіт марелі,

Сяють зорі в темній стелі.

Хто живе у тихім домі?

Пташка, добре нам відома —

Заозерна чапля біла.

Із тонких мережив крила.

А у чаплі — чапленята,

Вклались спати серед хати.

Плескотить ріка: тихіше...

Ситняговий дім колише.

Бродить місяць у дозорі.

Роси висіяв прозорі.

Не дрімає чапля-мати.

Треба чаплі чатувати

Чапленяток від лисиці.

Від хитрющої куниці.

Комиші шумлять шовково.

Шепче річка колискову.

Та в тривозі чапля-мати...

Ні на мить не кине хати.

В серпня місяця в господі

Дозріва плодів багато,

І на полі, і в городі

Спробуй все оте зібрати!

Тож на ниві урожайній,

Де валками хліб кладеться,

Він жнивує на комбайні,

Хоч усе ще серпнем зветься!