Вірші про весну

Світло об'являється,

Як відкриєш книжку.

Де ж воно дівається,

Як закриєш книжку?

Не впадай в зажурості,

Мій малий читачу,

Я те світло мудрості

В твоїм серці бачу.

Тиждень книжки! — зазвучало

Серед міста, як сигнал.

За годину місто стало

Як один читальний зал.

Всі читають урочисто —

І безвусі, й вусачі.

Скільки мешканців у місті,

Стільки в місті й читачів.

У тролейбусах читають,

Щось мугикають під ніс.

Сторінки перегортають

Під ритмічний стук коліс.

Лиш з малими читачами

В хаті клопіт вечорами:

Від книжок, хоч треба спати,

їх ніяк не відірвати!

За той тиждень розмаїті

Полюбились так книжки,

Що кладуть донині діти

На ніч їх під подушки.

Бачить — не бачить,

Чути — не чує.

Мовчки говорить,

Дуже мудрує.

Часом захоче —

Правди навчає,

Іноді бреше,

Всіх звеселяє.

Люба розмова, —

Будемо, діти,

З нею довіку

Жити-дружити.

Хто ж то такая

В світі щаслива,

Мудра, правдива

І жартовлива?

Як не вгадали,

Стану в пригоді:

Річ коротенька —

Книжка, та й годі.

Вмію я уже читати,

Тож беруся вчити брата.

Починаю з букви А.

Він мене питає: «Га?»

Називаю букву Б.

Він сміється: «Бе-бе-бе».

То гелгоче гусаком,

То регоче бараном.

Знає він всі літери

Й пише трохи навіть,

Тільки дуже хитрий він

І оце лукавить.

Глянув якось у вікно —

Сонечко підбилось.

Братик каже: «Буква О

В небі покотилась».

Чує він, як на даху

Завиває буква У,

Бо невіглас-вітер

Більш не знає літер.

Прилетить до саду жук,

Братик зразу чує вже:

Жук дарує всім навкруг

Басовиті букви Ж.

Всі малята як малята —

Книжечки читають,

Ну а букви мого брата

Бігають, літають.

Кінь промчить біля воріт —

Не догнати й соколу,

Братик мовить: «З-під копит

Буква Ц процокала».

Він вважає:

На подвір'ї

Кури стали учнями

І, погладжуючи пір'я,

Букву К заучують.

Та наука нелегка:

Кажуть «ко»,

А треба «ка».

Ми над річкою гуляли,

Раптом букву відшукали:

Хвиля в тиші комиша

Загубила букву Ш.

Скільки літер ще довкола —

Шепеляві й грімкотливі...

Це така весела школа,

Це уроки жартівливі.

В мене є книжок багато —

І новенькі, і старі.

Як піду до школи з татом,

Всі книжки віддам сестрі.

Хай вона сама читає

Про лисичку й журавля.

Хай вона тепер узнає,

Як багато знаю я.