Автор: Івано-Франківська центральна міська дитяча бібліотека
Поява традиції встановлювати вертепи припадає на XIII століття.
За однією з легенд, Франциск Асізький, один із найшанованіших в Італії святих, вирішив не тільки розказати, а й показати простим вірянам історію народження Христа. Він знайшов у своєму містечку невеликий грот і відтворив у ньому біблейський сюжет. Поставив притрушені соломою ясла, живих тварин — віслюка й вола; поклав у колиску ляльку немовляти Спасителя. У таких «декораціях» провів різдвяну службу. Людям це дуже сподобалося.
Назви, що побутують у світі
Лялькові вертепи популярні майже у всіх католицьких країнах. В Англії вертеп називають різдвяною сценою (Nativity scene), у Німеччині — різдвяні ясла (Weihnachtskrippen або Christschau). У Польщі та на Західній Україні побутує назва «Szopka» (від німецького Schoppen — хлів або сарай). На Закарпатті вертеп відомий як бетлегем, а в Італії — белен (трансформація назви міста Віфлеєм) або презепе, презепіо (тобто ліжечко). Українська назва «Вертеп» зі старослов'янського означає печера або потайне місце.
Як виглядає вертеп
У католицьких церквах щороку встановлюють ясла з нерухомими або рухомими скульптурами персонажів, відтворюючи епізоди Святого Письма. За розміром вертепи можуть бути різними: маленькими — у вигляді невеличкої настільної сцени або містити великі ростові скульптури.
Обов'язкові образи Діви Марії, Йосипа, маленького Ісуса, Вола, Віслюка, Ангела, трьох Волхвів, що принесли немовляті дари: золото (Мельхіор), ладан (Каспар), мирро (Бальтазар). Також має бути зірка-дороговказ, що привела людей до печери. Іноді вертепи доповнюють сценками з побуту, додаючи фігурки в народних костюмах: торговців на ринках, міських мешканців тощо.
Арсенал фігурок сучасних вертепів постійно поповнюється. Майстри вводять у сюжет відомих людей різних професій і незвичних тварин. Наприклад, в особистому різдвяному вертепі Папи Бенедикта XVI у 2010 році були навіть фігурки двох котів.
«Диво калинове» Дмитра Білоуса: до 105-річчя від Дня народження поета
«Диво калинове», «Чари барвінкові», «За Україну молюся!» Ці книги – мудрий батьківський заповіт Дмитра Білоуса майбутнім поколінням любити і шанувати рідну мову,