"Сила Соборності - єдність у душах": до 105 річниці Соборності України |
Автор: Івано-Франківська центральна міська дитяча бібліотека | |||
На початку ХХ століття український народ був розділений між російською та Австро-Угорською імперіями. І в 1919 році, в умовах війни, коли на Україну нападали з усіх боків, українці зрозуміли, що їм потрібно об'єднатися. Це об'єднання стало важливим для нашого народу, адже заклало основи нашої ідентичності. А саме поняття "соборність" означає єдність у рамках однієї держави: єдність мовна, культурна, єдність у традиціях та звичаях. Як це було? Центральна бібліотека для дітей до 105 річниці Соборності України підготувала виставку "Сила Соборності - єдність у душах". Читачі змогли ознайомитися з історичними книжками, які розповідають про цю подію, "почути" спогади очевидців, прочитати вірші, тощо. Бібліотекарі біля виставки проводили з відвідувачами інформаційну хвилинку. Мовою фактів "Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина й Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили й за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка",– йдеться в Універсалі Директорії УНР від 22 січня 1919 року.
Що згадували очевидці Події 22 січня 1919 року у Києві на власні очі бачили тисячі українців. Їхні спогади у невеличкій статті зібрав професор Левко Лукасевич. Ось яким запам'ятався перший День Соборності киянам. «– Стоїть морозний день, дерева покриті інієм. З самого ранку місто набуло урочистого вигляду. Будинки прикрашено національними прапорами й транспарантами. На балконах вивішено килими й полотна з яскравими українськими малюнками. З-поміж них вирізняється дім, у котрім розміщена центральна контора телеграфу та будинок київського губерніального земства. На балконах цих будинків стоять портрети й погруддя Шевченка, прибрані національними стрічками й прапорами. Тріумфальну арку при вході з Володимирської вулиці на Софійську площу, було прикрашено зверху і з боків старовинними гербами України й Галичини. По всій площі було прибито до стовпів різні герби українських губерній та плакати. – Із численних присутніх делегацій першими прийшли працівники залізниць із великим національним прапором, на якому було написано: "Слава українським Героям!". Опісля почали приходити делегації від окремих міністерств та інших установ, хресні ходи з усіх київських церков.»
|
«Тепер, або ніколи, Рікко» Майкен Нюлунд |
|
Детальніше... |
|
|
|