«Забуттю не підлягає»: до Дня українського політв'язня

«В'ячеслав Чорновіл: дух, що тіло рве до бою» Василь Древинський

Доля кидала його в найнижчі низини і підіймала до найвищих висот. Тесляр, редактор, літературний критик, політв'язень, журналіст, кочегар, лідер партії Народний Рух України, ініціатор заснування Української Гельсінської спілки – це все про В'ячеслава Чорновола.

Він став депутатом і активно боровся за незалежну українську державу. У чому ж полягає феномен цієї людини? Чи була його смерть політичним замовним убивством? Дізнайтеся відповіді на ці питання вже зараз.

«Люди не зі страху» Світлана Кириченко

Спогади Світлани Кириченко, активної учасниці українського визвольного руху 60 — 80-х років минулого століття, відзначаються багатогранним змістом і своєрідним художнім стилем. Це історичного масштабу унікальні свідчення про себе та епоху, про відомі провід ні постаті новітньої доби нашого національного пробудження, про десятки рядових творців суспільних обставин. До видання увійшли також вибрані статті авторки. З огляду на обмежений обсяг до нього не потрапили спогади про Василя Стуса «Птах піднебесний», що, сподіваємося, невдовзі побачать світ окремою книжкою. «Люди не зі страху» друкувалися в газеті «Молодь України», у журналах «Дніпро» і «Кур'єр Кривбасу», звучали на хвилях національного радіоканалу «Культура».

«У карнавалі Істрії» Леонід Плющ

Мемуар-автобіографія одного з найвідоміших дисидентів СРСР, українського математика Леоніда Плюща (1939–2015), вперше виданий на Заході.

1979 р. п'ятьма мовами одночасно (російською, французькою, англійською, італійською й українською), належить до «золотого фонду» літератури анти тоталітарного спротиву. Аналізуючи свій життєвий шлях від повоєнного дитинства до Дніпропетровської псих тюрми, куди його вкинуто було з початком репресій 1972 р., Л. Плющ створює безцінний панорамний портрет цілого покоління "шістдесятників", якому історія дала шанс звільнити свою свідомість від гіпнотичної влади авторитаризму. Текст подається в авторській редакції 2002 року, з додатками й передмовою Оксани Забужко.

«Доброокий: Спогади про Івана Світличного »

Книга спогадів про Івана Світличного - шістдесятника, друга, вчителя, порадника, критика, редактора, перекладача, поета, громадського діяча, правозахисника, багаторічного політв'язня — ЛЮДИНУ. Згадують люди різні за віком, освітою, національністю, поглядами, але всіх об'єднує любов і повага до Івана. У нього не було розходжень між тим, що говорив і як він жив. Він знав про життя щось дуже важливе, може вирішальне... Ці слова прочитає на форзаці чудової книги той, кому пощастить взяти її в руки. Книга створена з великою любов'ю та являє собою зразок книжкового мистецтва. Упорядники - Леоніда і Надія Світличні, художнє оформлення - Іван Гаврилюк і Богдан Сорока.

Упорядкували Надія та Леоніда Світличні.

«Василь Стус: життя як творчість» Дмитро Стус

Ніхто не знає, в чому полягає загадка слави. Часто трапляється, що про когось, хто все життя перебував у епіцентрі подій, забувають відразу після смерті. До Василя Стуса широка відомість прийшла після перепоховання в 1989-му. Що цьому причиною: поетична творчість? героїка життя? непримиренність позиції? здатність перейматися чужим болем?

На ці та інші питання пробує знайти відповіді син поета – Дмитро, який майстерно поєднує об'єктивні біографічні відомості про життя Василя Стуса з власними спогадами і спостереженнями про батька, парадоксально зіставляє контексти, змішує високий науковий та белетристичний стилі. Пропонована книга – це Василь Стус очима дослідника і сина на тлі «запізнілого націє творення».

Розрахована на широке коло читачів: від учнів до науковців.

«Інтернаціоналізм чи русифікація» Іван Дзюба

Написану 45 років тому працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?» присвячено аналізу радянської національної політики в Україні. Вона справила великий вплив на розвиток національного руху 1960–1970-х рр. ХХ ст. і набула широкого розголосу як в Україні, так і за кордоном. У виданні також уміщено документальні матеріали, відгуки зарубіжних учених, подано оцінку історичної ролі праці Івана Дзюби провідними вітчизняними науковцями. Перевидання доповнено новою передмовою Івана Дзюби.

«Благословенні душі, що вміють випромінювати» Зеновій Красівський та Олена Антонів

Вперше в українській історіографії підготовлена ґрунтовна, великоформатна книга (950 сторінок, понад 360 ілюстрацій) про лицаря духу, співзасновника підпільного Українського національного фронту Зеновія Красівського, який усе життя боровся за свободу України та легалізацію УГКЦ, відбувши за це 26 невільничих літ, та про його чарівну дружину Олену Антонів – берегиню політв'язнів, матір Тараса Чорновола.

Книга містить твори З. Красівського, зокрема унікальний листовний твір «Владимирський централ», вперше опубліковану поетичну збірку «Месник», видану 1984 р. в Лондоні збірку «Невольницькі плачі», його виступи, листи, у тому й епістолярний роман Зеновія та активістки Міжнародної Амністії з Нью-Йорка Айріс Акагоші, спогади друзів та співв'язнів, документи слідства й суду з архіву колишнього КДБ.

Окрема частина книжки присвячена незабутній Олені Антонів, яка трагічно загинула на очах у Зеновія.

«З часів неволі: Спогади і роздуми» Левко Лук'яненко

Всесвітньо відомий державний і громадсько-політичний діяч України Левко Лук'яненко, багатолітній в'язень ГУЛагу, як блискучий публіцист і вдумливий аналітик у третій книжці своїх сумних і оптимістичних спогадів та доленосних роздумів „З часів неволі" влаштовує небайдужому й допитливому читачеві змістовно насичену й емоційно напружену екскурсію в часі і просторі, наяву і в уяві, у „воронках" і „столипинах", на нарах і під нарами, а щонайбільше — в головах і серцях підмосковних катів і жертв тоталітарного комуністичного режиму.

В оповіді, адресованій передусім широкому загалові свідомих і підсвідомих українських патріотів, забамбулених малоросів та зовсім збитих з пантелику манкуртів, багато філософії, тобто життєвої мудрости розважливої людини дивовижної долі й непересічного І таланту."

«Право жити» Юрій Бадзьо

Ба́дзьо, Ю́рій Васи́льович - літературознавець, публіцист, політичний діяч, учасник українського правозахисного руху. Представник покоління українських шістдесятників. Політв'язень радянських тюрем і концтаборів (1979–1988).

1972–1979 Бадзьо таємно працював над рукописом праці «Право жити», в якому викривав репресивний характер радянської національної політики. Перший варіант рукопису викрадено 1977. У лютому 1979 під час обшуку вилучено другий незакінчений варіант рукопису цієї праці. Рукопис повернено авторові після проголошення незалежності України, окремою книгою опубліковано 1996.

23.04.1979 заарештований. 21.12.1979 засуджений Київським міським судом за ст. 62 ч. 1 Кримінального кодексу УРСР до 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання. Йому інкримінували написання трактату «Право жити», зберігання та розповсюдження «Програми асиміляції українців і білорусів у Польщі» (видана у м. Львові 1937), машинопису М. Руденка «Економічні монологи», а також виступи 1965 на партійних зборах із протестами проти радянських репресій.

Покарання відбував у таборі Дубравлаг у селищі Барашево в Мордовії, куди прибув етапом 21.03.1980, з 1986 — заслання в селищі Хандига в Якутії (нині Республіка Саха, РФ). У таборі Бадзьо продовжував протестну діяльність: влаштовував голодування; брав участь у політичному страйку під час Літніх Олімпійських ігор 1980 в м. Москві; звертався із заявами до вищих державних органів із критикою влади. Окремі його протестні заяви друкували на Заході, зокрема у липні 1980 щодо введення радянських військ до Афганістану. Відмовився подавати прохання про помилування.

У грудні 1988 Бадзя звільнено, у січні 1989 повернувся до м. Києва, де відразу зайнявся громадсько-політичною роботою.

«В ізоляції. Есеї про Донбас» Станіслав Асєєв

Після початку війни Станіслав Асєєв залишився на окупованій території Донбасу та писав статті до українських медіа, де намагався емоційно осягнути та раціонально зрозуміти, що відбувається у свідомості його сусідів та друзів під тиском пропаганди та злиднів. У його текстах мало політики – більше рефлексій добре освіченої людини щодо мороку війни та змін людської психіки, які неодмінно відбуваються за таких обставин. Важко визнавати, але на велику кількість поставлених у 2015-2017 рр. питань відповідей немає і досі.

Станіслав Асєєв. Журналіст. Раніше жив у Донецьку, закінчив філософський факультет Донецького національного університету. Працював позаштатним кореспондентом «Радіо Свобода», писав для газети «Дзеркало тижня», журналу «Український тиждень». Залишився у місті після початку війни та окупації Донецька, продовжував писати статті для українських медіа.

11 травня 2017 року був затриманий бойовиками так званого «МГБ ДНР», окупанти звинуватили його у «шпіонажі».

29 грудня 2019 року був звільнений.